«Наша Україна» претендує на звання «партії влади»?
Інтерв’ю тижневику «Столичные Новости» і справді виявилось безпрецедентним. Повідомивши про те, що в його «команді» працюють близько тридцяти осіб, на чолі із Миколою Сидоренком та Іваном Васюком, пан Ющенко зазначив далі, що не вважає себе єдиним лідером і згоден навіть на... 701 місце у передвиборчому списку блоку. Але при одній умові — коли 700 попередніх будуть думати і діяти (! — Ред. ), як він. А тому веде переговори і не виключає можливої співпраці з усіма хоч скільки-небудь відомими політичними силами від комуністів та прихильників Олександра Мороза та Юлії Тимошенко аж до відверто пропрезидентських сил. Складається враження, що якби запитали про партію любителів пива, то і цю «силу» було б зараховано до потенційних союзників. Про Рухи, які днями проголосили Ющенка своїм майбутнім лідером, було сказано настільки мало і зневажливо, що можна було б і образитись. І взагалі реальних суперників блоку «Наша Україна» її лідер не бачить. Підтверджуються «тези Ющенка» хрестоматійним прикладом Польщі із її широкою коаліцією на минулих виборах.
Дивно, але про такі елементарні речі, як ідеологічні засади, не говорилося взагалі. Єдиним об’єднувальним чинником було названо «любов до України». Ніби й невідомо популярному політику те, що політичний процес якраз і полягає в суперництві ідеологій, а тому обєднати партії, одні із яких не визнають, скажімо, приватної власності, а інші вважають її за основу майбутнього прогресу, у реальній політиці неможливо. Виборець у демократичній державі має право на вибір програми розвитку країни, за яку він і проголосує. Ющенко ж пропонує лише «чесну політику і прозору економіку», не зважаючи на те, що чесно можна відстоювати протилежні погляди, а прозоро вести будь-яку політику. І ще одне. Симпатичний лідер відкидає будь-яку опозиційність існуючій владі, заперечуючи головний принцип демократії, який передбачає постійну дискусію між владою і опозицією, які демократичними методами ведуть боротьбу за владу аби, одержавши її, втілити свої політичні та економічні програми.
Таким чином, пошук хоч якихось реальних політичних орієнтирів «Нашої України» в останньому інтерв’ю його лідера виявився справою марною. Які саме програми розробляє напіванонімна «команда Ющенка» дізнатися не вдалося. А може, до цієї команди входять не політологи, а косметологи, котрі гадають, що самої лише зовнішності лідера буде досить для перемоги на виборах? Така точка зору теж має право на існування. Але до чого тут політика?
