«Одеса – улюбленому сину»

Нині про свого знаменитого земляка одесити не забувають і пишаються, що Еміль Григорович народився в Південній Пальмірі (19 жовтня 1916 року), прославивши своїм мистецтвом рідне місто і Україну. 2 вересня (до Дня міста) ім’я Е. Гілельса було увічнено на «Алеї зірок». А у жовтні минулого року відбувся вже Шостий Міжнародний конкурс піаністів пам’яті Еміля Гілельса, який проводиться на базі Одеської національної музичної академії ім. Антоніни Нежданової та Одеської обласної філармонії. Це творче змагання відбувається раз на два роки і складається з 4 турів: відбіркового, який проходить в Брюсселі по відеозаписах, першого і другого турів, які проходять в залі ОНМА ім.А. Нежданової, третього туру в залі Одеської філармонії у супроводі Національного одеського симфонічного оркестру.

Символічно, що саме в день народження маестро на сцену вийдуть лауреати міжнародних конкурсів піаністів пам’яті Е. Гілельса: Олексій Канке, та Діана Гульцова (Україна), Хідака Шіно (Японія), Лев Терсков (Франція) і Жібек Кожахметова (Казахстан), які виступлять разом із музикантами Національного президентського оркестру України (художній керівник — Анатолій Молотай, диригент — Дмитро Сітковецький).

Про одеську фортепіанну школу «Дню» розказала Олена ХІЛЬ, викладач кафедри спеціально фортепіано Одеської національної музичної академії ім. А. Нежданової:

— На мистецькій мапі України Одеса займає особливе місце. Серед знаменитих одеситів є чимало імен прославлених музикантів, вокалістів, композиторів, інструменталістів... Поряд із великими виконавцями — Давидом Ойстрахом і Святославом Ріхтером золотими літерами вписано ім’я Еміля Гілельса — видатного піаніста минулого століття, почесного члена Лондонської королівської академії музики і Будапештській музичній академії ім. Ф. Ліста, професора Московської консерваторії ім. П. Чайковського. Ще студентом Одеської консерваторії, Еміль завоював 1 місце на Першому всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців в Москві. Цією перемогою розпочалася блискуча кар’єра професійного музиканта , а Еміль прославив Alma mater та свого педагога, професора Берту Михайлівну Рейнгбальд. Про неї Гілельс писав: «Це була людина великої культури ... Маючи психологічної чуйністю, вона вміла виявити сильні сторони учнів, пробудити в них прагнення розкрити кращі свої риси». Весь творчий шлях Еміля Григоровича — це тріумф одеської фортепіанної школи!

Нині на кафедрі спеціально фортепіано працюють 25 викладачів. Наші студенти приймають участь у багатьох міжнародних конкурсах, займаючи призові місця, продовжують мистецьку спадщину, започатковану Емілем Григоровичем. Найкращі з учнів отримують спеціальну стипендію ім. Гілельса. Великою популярністю у одеситів є концерти абонементу «Зірки, запалені ім’ям великого генія», а також виступи педагогів та студентства музичної академії. Треба зазначити, що всі шість міжнародних конкурсів піаністів пам’яті Еміля Гілельса одержали високу оцінку й визнання у професійних колах, і після кожного цього творчого змагання відкриваються нові імена самобутніх музикантів, які прославляють не лише одеську, а й українську фортепіанну школу у світі.

ДОВІДКА «Дня»:

Е.Г.Гілельс ( 1916-1985 рр.)  - один із найвидатніших піаністів XX ст. і педагог. У п’ять з половиною років Еміль почав  навчатися  музики у Якова Ткача (на той час  відомого викладача фортепіано в Одесі. Свій перший концерт Еміль дав  у 12 років, віртуозно виконавши  "Патетичну" соната Бетховена, концертний етюд Ліста "Un Sospiro", сонати Скарлатті, Скерцо Мендельсона, декілька етюдів Шопена, вальс та інші твори. За словами очевидців, слухачі були вражені майстерністю, глибиною інтерпретацій, прозорістю та витонченістю гри на роялі, що продемонстрував юний піаніст.  У1930-у Гілельс вступив до Одеської консерваторії в клас Берти Рейнгбальд. У 16 років Еміль здобув тріумфальну перемогу на першому Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців і став знаменитим на всю країну. Після закінчення консерваторії 1935 р. вступив до Школи вищої майстерності при Московській консерваторії (клас Генріха Нейгауза). У 1938 -у перемагає на престижному Конкурсі ім. Ізаї у Бельгії.

Еміль Григорович мав надзвичайно широкий репертуар, який охоплював фортепіанні твори від епохи бароко до музики XX ст. Особливе місце займали твори Бетховена. Гілельс неодноразово виконував і записував всі фортепіанні концерти Бетховена, але не встиг завершити роботу із запису всіх його фортепіанних сонат. Зрілому виконавському стилю Е.Гілельса була властива цілісність, відчуття музичної форми та глибоке проникнення у духовну цінність концепції музичних творів. Митця називали піаністом «об'єктивної» манери, що не мала у собі ніяких надмірностей та «автобіографізму».Еміль Гілельс виступав також в ансамблях, у тому числі в тріо з Леонідом Коганом та Мстиславом Ростроповичем.