Прагнення національного еталону

Іван Дзюба, який відтепер замість Володимира Яворівського (колишній голова тепер є рядовим членом комітету) очолює Шевченківський комітет, оголосив про ті зміни, яких зазнало Положення про премію. Зокрема, зменшилася кількість номінацій — тепер премія присуджуватиметься за найвидатніші твори в галузях: літератури; літературознавства і мистецтвознавства; публіцистики і журналістики; музики; образотворчого мистецтва; кінематографії; театру; концертно-виконавської діяльності i народного та декоративно-прикладного мистецтва. Натомість зникли з переліку номінації «Твори для дітей та юнацтва» i Мала Шевченківська премія, що академік Дзюба прокоментував таким чином: «Від зменшення кількості номінацій премія нічого не втрачає, не біда, навіть якщо в якійсь номінації премію не буде присуджено, адже головне — не загубити рівень самої премії. Вона мусить залишатися еталоном». Враховуючи суперечливість чи, сказати м'якше, дискусійність шевченківських обранців минулого року, це застереження нового голови звучить надзвичайно влучно.

До речі, станом на 5 жовтня офіційно на розгляд комітету представлено не дуже й багато творів, зокрема в галузі літератури, наприклад, фігурують лише три прізвища письменників, зауважимо, претендентів на найвищу державну відзнаку: Дмитро Корчинський, Іван Костиря та Іван Перепеляк (до речі, члени комітету пригадують і комічніші ситуації, коли на розгляд літературної секції з регіонів надходили високохудожні дослідження про цукровий буряк), а в галузі кінематографії одне — Олександр Муратов, у номінаціях «Музика», «Образотворче мистецтво», «Театр», «Концертно-виконавське мистецтво» — жодного. Хоча подання на премію закінчується 1 листопада, ситуація не викликає занепокоєння у членів комітету, яким з досвіду минулих років добре відомо, що найбільша хвиля пропозицій надходить наприкінці жовтня.