«Шанхайськi барси»

Взагалі, проблема — класична для всіх виробників, які представляють легку промисловість: нерівні умови із закордонними експортерами, неможливість через це знизити ціни на свою продукцію і, як результат, простоювання підприємств з потенційно швидкою «віддачею». Парадоксально, але факт: як стверджує глава правління ЗАТ «Хутрофірма «Тисмениця» Іван Артемович, багато грецьких виробників «стоять у черзі» на залишки виробництва — клаптики хутра, з них у Греції шиються хутряні вироби, які потім... заполоняють українські ринки. Вітчизна ж в основному «загортає» в елітні шуби з привізних скандинавських норок, бобрів і канадських єнотів Японію, США й Німеччину, зі своїх же — лише ті декілька відсотків населення, які, згідно з дослідженнями соціологів, живуть набагато краще за інших: середня ціна на деякi моделі становить, ні багато — ні мало 600—700 умовних одиниць. Однак, за словавми І. Артемовича, «в нинішніх умовах боротися за покупця поодинці стає все важче» — як результат середньостатистичний українець наполегливо продовжує ходити на блошиний ринок по «ширвжиток».