Що спільного між владою ЦК КПРС та нинішньою владою?
Звичайно, комуністичний ЦК діяв значно жорсткішими методами. Але це пояснюється тим, що більшовики захопили владу зі зброєю в руках. Л.Кучма переміг на виборах. Та й міжнародна ситуація не та. Треба враховувати і становище України.
Однак те, що більшовицьке керівництво ніхто не міг усунути, призвело відомо до чого. Тому, йдучи на президентські вибори, слід пам'ятати, що періодична ротація керівних кадрів — це наріжний камінь демократії.
Головне: коли людина не може, то необхідно шукати іншу.
До кращих матеріалів належить інтерв'ю голови СДС Сергія Пересунька (№185). Зрозуміло, що Сергій Іванович висловив партійну точку зору. Але аналіз виборчих можливостей кандидатів на посаду Президента цілком реальний. На виборах переможе той кандидат, який зуміє об'єднати і правий, і лівий електорат. З «канівської четвірки» таким є лише Євген Марчук. Люди сподіваються, що саме він наведе елементарний порядок у країні.
Ні Мороза, на Ткаченка правий електорат не підтримає. А враховуючи те, що лівий електорат роздрібнений, і Мороз, і Ткаченко приречені на поразку. Олійник — маловідомий. Тому, якщо ці люди справді хочуть змін в Україні, то вони повинні відмовитися на користь Марчука і спрямувати діяльність своїх команд на підтримку Євгена Кириловича.
Розподіл посад, мабуть, передчасний. Все-таки голову Верховної Ради обирають народні депутати, а не Президент. Боюсь, що «добрий організатор» Ткаченко на посаді прем'єр-міністра викличе здивування в народі. Люди цікавляться, куди ж зникли ті мільйони доларів? І раптом «чудовий» прем'єр!
З тим, що приєднання Симоненка четвірці користі не додасть, я згоден. Компартія в нас українська тільки за назвою. Які не були б заклики партійного лідера, більшість комуністів все одно голосуватиме проти претендента, який обіцяє визнати ОУН-УПА воюючою стороною. А от правий електорат такий союзник відштовхне.
З цього приводу можу розповісти один комічний випадок. Якось запитую земляків з однієї правої партії: «Що ж це ваша партія підтримує Кучму?» Відповідають: «Та то наше керівництво підтримує, а ми на місцях підтримуємо Марчука». Типово український варіант партійної дисципліни.
Оцінюючи шанси кандидатів, слід знати, що позиції партійного лідера й рядових членів партії можуть бути діаметрально протилежними. Причому, в партії з цього приводу конфлікту немає. В крайньому разі лідера можна поміняти після президентських виборів. А можна й не міняти. Він же може поміняти свої погляди. Такий наш український менталітет.
Цікавою є також стаття Бориса Кушнірука (№185) «Місто допоможе селу». Автор акцентує увагу на важливій тенденції в аграрному секторі. Переробні підприємства зацікавлені й можуть вкладати гроші в сільське господарство. Але їх треба захистити відповідною митною політикою. Загалом все зводиться до потреби уряду з розумною комплексною господарчою програмою.
Не можна читати без хвилювання статті про військово- промисловий комплекс (№183 — В.Петров. «Між конвульсіями та диверсією» і С.Згурець. «Вітчизняний ВПК у вільному падінні»). Ще один приклад того, що існуючу владу необхідно міняти.
