«Уранці» гроші, «увечері» — зниження тарифів

Практика підтверджує, що в обіцянок будь-якої влади короткий вік і вартують вони не більше, ніж папір, на якому написані. Усередині жовтня, всього за два тижні до парламентських виборів, прем’єр-міністр Микола Азаров обіцяв українцям: «Ми тарифів (на житлово-комунальні послуги. — Авт.) не підвищували два роки і не підвищуватимемо».

А вчора Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (Нацкомунпослуг), презентувала нові, щоправда, поки що не зареєстровані Мін’юстом методики формування комунальних тарифів на принципах стимулювального регулювання. Пояснення до них звучать гарно і навіть привабливо для споживачів. Каже голова комісії-регулятора Валерій Саратов: «У сфері монополій немає конкуренції, тому виробник не має стимулу для того, щоб скорочувати витрати (у будь-якому разі товар чи послугу придбає споживач). Регулювальник створюватиме такі умови, які спонукають виробника шукати можливості для зниження витрат ніби за наявності інших виробників на ринку».

Коротко суть нових методик стимулювального регулювання полягає в тому, аби забезпечити підприємства галузі ресурсами, необхідними для обслуговування і оновлення обладнання шляхом підвищення їх інвестиційної привабливості. Що це означає, не пояснювалося, але зрозуміло, що ЖКГ може стати привабливим для інвесторів лише після істотного підвищення відповідних тарифів. З приходом інвесторів і впровадженням згаданих методик споживачі отримають вигоду за рахунок скорочення неефективних витрат компанії. Підприємствам, а також їх інвесторам буде забезпечений гарантований прибуток на інвестиції. З другого боку, їх зобов’яжуть виконувати план зниження собівартості послуг, добиваючись скорочення втрат у мережах, підвищення енергоефективності тощо. У результаті тарифи для кінцевого споживача почнуть знижуватися. А якщо виробник знижуватиме собівартість своїх послуг випереджальними темпами, то отримає гарантоване право протягом трьох років розпоряджатися частиною зекономлених коштів.

Нові методики аж ніяк не винахід Нацкомісії. Вони вже не перший рік діють у багатьох країнах Європи і, зокрема, у Великій Британії. У результаті там з початку 90-х років, наприклад, тариф на транспортування води в мережах знизився на 40%, тоді як щорічні інвестиції у відповідні підприємства в 1991—2005 роках зросли на 20%. Щоправда, досвід Великої Британії, поданий українським регулювальником у вигляді діаграм, також засвідчує, що на першій фазі зростання інвестицій (з 1991 по 1994 рік) тарифи не різко, але постійно зростали. Проте в 1995-1996 роках, на які припадає перший пік інвестицій, вони різко пішли донизу. Така ж тенденція спостерігалася і в 1996—2005 роках: тарифи знижувалися тими ж темпами, якими зростали інвестиції.

За словами директора департаменту стратегічного планування і розвитку Нацкомунпослуг Дмитра Арлачова, в Україні впроваджувати нову схему вже готові десятки компаній, що брали участь в обговоренні цих методик. Але першопрохідцями стануть ті з них, зокрема й «Київводоканал», які вже отримали кредити чи ѓранти міжнародних фінансових організацій. Надалі він бачить основних інвесторів ЖКГ в особі комерційних банків.

Експерт Світового банку Відмантас Янкаускас оцінює перспективи стимулювального регулювання дуже високо. На його думку, воно знижує не лише регулювальний тиск на тарифи, а й політичний. Як вважає експерт, це забезпечується тим, що тарифи «коригуються лише раз на рік з використанням чіткої, прозорої і незмінної формули».

А в екс-міністра житлово-комунального господарства Олексія Кучеренка свій погляд. У коментарі «Дню» він зазначає: «Підвищувати тарифи все одно будуть, хоч би тому, що з 1 серпня 2010 року ціну на газ підвищили для підприємств теплокомуненерго у півтора раза, замість того, щоб підвищувати для населення. І хоч би яку нову методику запровадили, а їх існують десятки, підвищувати тарифи ЖКГ доведеться. Звідки взялася ця методика? Її просувають ті ж люди, які нещодавно пролобіювали закон про природні монополії, тому що ця методика передусім захищає фінансового інвестора, фіксуючи прибутковість на вкладений капітал. Хтось готує ѓрунт для приватизації ЖКГ. Але я все одно не вірю, що це до чогось приведе, тому що борги держави за різницею в тарифах на цей рік для теплокомуненерго становлять 16 мільярдів гривень. Про яку інвестиційну привабливість можна вести мову?»