«Він був прикладом у хірургії і в житті»

«Зневiри допускати не можна» — сказав колись Михайло Булгаков. Учора ця фраза стала ніби лейтмотивом урочистого відкриття на Байковому цвинтарі пам’ятника на могилі великого хірурга, спеціаліста у галузі біологічної і медичної кібернетики, філософа, громадського діяча Миколи Михайловича Амосова. Багато сказано було вдячних слів друзями, колегами і просто небайдужими людьми про його надзвичайну силу, про те, що став прикладом не одному поколінню хірургів не тільки у майстерності свого ремесла, а й у ставленні до людини. Про те, що був благословенним лікарем, врятувавши тисячі сердець і життів, бо прийшов у медицину не задля статків, а задля того, щоб присвятити свій розум і талант людям.

Олександр Дяченко, Костянтин Чудовський та Петро Антип — команда скульпторів, що намагались більш точно і символічно увічнити в камені великого науковця. Відтепер постать Амосова задумливо стоїть на фоні земної кулі, немов «підперезаної» замість екватора пульсуючою ниткою життя. Працювали скульптори над пам’ятником рівно один рік. І як сказав Олександр Дяченко, в ньому скульптори намагались акцентувати увагу на образі Амосова-мислителя, філософа, людини, яка над усе любила життя. Виконання цієї кам’яної композиції, як стверджують майстри, було насправді копітким, складним за технікою і вимагало великих витрат. Однак найбільша проблема все ж таки полягала в тому, що «у кожної людини своє бачення Миколи Амосова і потрібно було створити пам’ятник, що був би найбільш лаконічним і разом з тим підкреслював основні риси цієї видатної постатi».