Все гіркiші жарти лицедіїв
Його люблять столичні актори за те, що тут раз на рік з'являється рідкісна, а від цього ще більш солодка можливість безкарно «вкусити» (владу, метрів, колег), а після цього безкоштовно «випити й закусити». Колись на цих жартівливих зустрічах лунали, незважаючи на ранги, важкуваті й знущальні ляпаси та звучали вельми ризиковані політичні дотепи. Але кураж і злість тепер, мабуть, остаточно вичерпалися. І жарти типу тих, що прозвучали на позавчорашньому вечорі «Віват, блазні!» «Ми можемо абсолютно все, але тільки через ...оп-па» сприймаються вже не як самоіронія, а груба констатація непорушного факту.
Річ, звичайно, не в тому, що зубатості в акторів поменшало — просто перспектив не видно. Ні особистих, ні громадських. І тому всі кпини на капуснику відгонили гіркотою і безнадійністю, яку абсолютно не можна було ще декілька років тому в подібній ситуації й уявити. Гумористичного калібру вистачало хіба що на те, щоб вже вкотре висміяти завзятого «молодого орла», що простяг попсові крила над Університетом культури, та й пожартувати над амбіційними антагоністами з російських драм з обох боків Дніпра. Взагалі, судячи з усього, акторів дратує сьогодні більше за все погорда і пиха деяких колег. І чого, правду кажучи, пишатися, сидячи в ...оп-па.
