«Я свого сина виховую українцем»

Про зазначені нові форми організації життя табору мітингувальники, що протестують проти ухваленого «мовного» законопроекту, оголосили позавчора біля Українського дому, в день, коли стартував літературний марафон. Адже, як зазначили протестувальники, вони відчувають потребу не в матеріальній, а духовній їжі. Позавчора до протестувальників звернулися зі словами підтримки та уривки зі своїх творів прочитали, зокрема, Василь Шкляр (його «Залишенця» слухачі зустріли дуже емоційно), Максим Кідрук, Артем Захарченко, Дмитро Лазуткін та багато інших сучасних українських письменників. «День» також підтримав мітингувальників — своєю газетою і фотоальбомом. Це було сприйнято з вдячністю й ентузіазмом — адже серед учасників безстрокової акції протесту чимало наших постійних читачів. Їхні історії та коментарі читайте у п’ятничному номері «Дня».

Прикметно, що попри загалом не дуже великий «кістяк» протестувальників, які перебувають біля будівлі Українського дому цілодобово (орієнтовно 200 осіб), чимало людей долучаються до акції після роботи, а деякі спеціально приїжджають із інших міст. Як, наприклад, журналістка і поетка Софія КРИМОВСЬКА, яка приїхала з Умані. Вона поділилася з «Днем»: «Минулими вихідними у нас проходив літературний фестиваль, у якому взяли участь понад 60 авторів із усієї України, навіть із-за кордону, але це були тільки україномовні автори. Фестиваль проходив утретє, але вперше з такою гіркотою, оскільки мову, якою і так пише меншість, вибачте, ставлять «у позу». Раніше у нас читали поезії різними мовами, але цього року у зв’язку із загрозою створення резервації для української мови на теренах Західної і, можливо, частково Центральної України ми дозволили участь лише україномовним авторам. Адже яка мова має бути захищеною, якщо у видавництві, де я друкувалася, лише одна моя книга була українською мовою! Під час фестивалю нас знімало місцеве телебачення, а коли ми дійшли до питання про мову, всі вимкнули камери і сказали: пробачте, ми цього не покажемо. Під час фестивалю ми традиційно влаштовуємо жартівливі вибори короля і королеви рими, обираємо їх таємним голосуванням. Але наші вибори цього року набули політичного підтексту. Ми провели «справжні демократичні вибори по-українськи» — аукціон. Як символ того, що все у нашій владі продається і купується». Загалом про ситуацію в Україні пані Софія говорить так: «Мабуть, у кожного на кухні лунають слова «от, треба те, і те, і те», але фактично одиниці можуть сказати це на повен голос або щось зробити. Байдужість і страх — найперші наші вороги. На жаль, опозиція лишається різнокольоровою й об’єднується лише формально. Це видно і на рівні району, міста. Я знаю лише одне: я свого сина виховую українцем. І якби кожна мама виховувала свою дитину так, щоб вона не робила ганебних вчинків, мені здається, ми б ніколи не опинилися в сьогоднішньому становищі. Треба починати з себе. Не пройти мимо, а, можливо, прийти сюди і послухати. Можливо, щось тенькне у серці, і хтось про щось задумається. Але це лірика».

Нагадаємо також, що на знак протесту 12 осіб продовжують голодувати, причому багато з них — уже 5-ту добу. Позавчора ввечері голодувальники висунули вимогу до Верховної Ради: 13 липня, до 12.00 відхилити прийнятий законопроект «Про засади державної мовної політики».