Як залишитися собою

Віктор Шишкін — один з останніх з Могікан в українському політичному просторі, який залишається прикладом професіоналізму і моральності. Парадоксально, але з роками політиків чи фахівців з відповідними комплексом якостей стає все менше. І це — незважаючи на «політичні землетруси», які пережила наша країна у вигляді майданів. Здавалося б, на поверхню мають вийти нові люди — з новим баченням України. Але як показує практика, таких людей або не допускають «нагору», або розчиняють в системі. З роками соціальні ліфти послідовно блокувалися, а державники відсіювалися. І те, що сьогодні Віктор Шишкін — відомий конституціоналіст, перший Генпрокурор України (1991—1993 рр.), суддя Конституційного Суду (2005—2016 рр.) — фактично опинився «за бортом», тому яскравий приклад. Чому? 

«Коли Кучма в 1993 р. через Кабінет міністрів продублював те, що було скасовано по компанії «Бласко», то ми в Генпрокуратурі відкрили кримінальну справу, тому що це була одна з спеціальних структур для розкрадання державного майна (до цього Кравчук скасував свій указ по «Бласко», тому що втрутилася ГПУ), — розповідає гість «Дня» Віктор Шишкін. — Такий крок Кучми був одним з сигналів того, як він збирається використовувати владу. Після цього прем’єр Кучма пішов з посади, але через кілька місяців «пішли» і мене. Далі Леонід Данилович стає президентом, а отже починається рух новітньої історії в неправильному напрямку. Бо, наприклад, деструктивна роль Генпрокуратури якраз і почалася десь в 1994—1995 рр. Тут можна погодитися із Володимиром Лановим, що контрреволюція в Україні сталася в 1993—1994 рр. з приходом до влади Кучми». 

Трагедія в тому, що за створеними тоді правилами, країна живе і досі. Детальне інтерв’ю з Віктором Івановичем — про викривлену новітню історію, значення «Бібліотеки «Дня», питання призначення генпрокурора, «офшорний скандал», резонансу «справу Гонгадзе—Подольського», стан нинішньої парламентської коаліції... — читайте в найближчих номерах «Дня».