«Забутий біль – Голодомор»
Італією мандрує художня виставка, присвячена українській трагедії
Армандіно Лекка, італійський скульптор, художник, фотограф, ось уже кілька років присвячує свої роботи цій темі. Він же — автор першого та поки єдиного в Італії пам’ятника жертвам Голодомору, який розташований у місті Кальярі (Сардинія). Саме в цьому містечку виставку відкрили ще у вересні, звідти експозиція переїхала до Перуджії, з 25 листопада її зможе відвідати міланська публіка, а на початку грудня — падуанська. У всіх містах виставка триває за підтримки посольства України в Італії. Художня експозиція під назвою «Забутий біль — Голодомор» доповнена матеріалами інформативного характеру, які висвітлюють історичний контекст, цифри, факти, адже далеко не всім італійцям відома ця трагедія українського народу. Про події 1932—1933 років і сам автор дізнався зовсім нещодавно, коли відвідав фотовиставку, організовану українською громадою в Кальярі. Під враженнями від трагічності української історії митець вирішив присвятити темі Голодомору цілу серію робіт, початком якої став саме пам’ятник, встановлений минулого року.
Найважливіше місце в доробку Арманді (творчий псевдонім митця) займають саме скульптури. Стиль цих робіт — цікавий та неординарний. Автор каже, що в такому напрямку творили і творять більшість скульпторів популярного мистецтва Сардинії. Частина робіт експозиції має різнокольорову гаму, інші — виконані в темних тонах. За словами митця, так він хотів показати життя українського народу до і після Голодомору, показати, як тоталітарний режим винищував живе й світле в житті українського народу. В центрі багатьох скульптур і малюнків знаходимо саме змарнілі обличчя українців, сповнені болю і суму. Арманді настільки перейнявся темою Голодомору, що окремі роботи — це чисте страждання в камені.
Армандіно Лекка сподівається, що виставка приверне увагу італійців та європейців до жахливої трагедії: «Я хотів показати, як попри винищення голодом, попри страждання і тортури, українці не втратили своєї людської гідності. Місія моїх робіт — розказати теперішнім та прийдешнім поколінням про страшну історичну реальність, очорнену добровільно, із власної людської волі. Ми повинні про це говорити, особливо доки поряд з нами живі свідки Голодомору».
