«Занормалізувалися»

Але розберiмося, чи дійсно такі великі заслуги держапарату? Ігор Мітюков пояснює: «1998 рік і початок 1999 року стали переломними в управлінні державним боргом. Ситуацію з державним боргом, передусім з внутрішнім, нормалізовано. Після проведення цього місяця додаткової конверсії (боргових зобов’язань) можна з абсолютною впевненістю стверджувати, що ліквідовано будь-яку загрозу обвалу так званої боргової піраміди на внутрішньому ринку». Таким чином, «нормалізація» відбулася, по-перше, завдяки поступливості власників боргових паперів уряду. Чи могли банки не поступитися? Очевидно, не могли. З кожним банком велися персональні переговори, й ледве вдавалося знайти у нього щонайменшу «ліквідність», приймалося «політичне» рішення про конверсію облігації. (Ми навмисно говоримо «політичне» рішення, тому що прагматичне рішення означало б — «відмовити».) У результаті обсяг платежів з внутрішнього боргу цього року поменшав на 700 млн. гривень. Скільки ж ОВДП буде погашено на користь лежачих банків, залишилося таємницею. І як перенесуть «нормалізацію» ще здорові банки — також незрозуміло.

Другий бік «нормалізації» (природно, за версією Мінфіну) полягає в «перспективному» скороченні суми гарантій уряду й зниженні відсоткових ставок із внутрішніх позик. «Завданням на найближчу перспективу управління держборгом є максимальне уповільнення приросту боргу й зменшення обсягу урядових гарантій. Виходячи з цього, Мінфін змоделював різноваріантні прогнози управління боргом до 2010 року. Метою є доведення виплат з держборгу до рівня не вище 6% ВВП, збільшення терміну запозичувань, зниження відсоткових ставок за позиками до 20%», — підсумував міністр фінансів.

Вочевидь, Ігор Мітюков дійсно хоче зробити все можливе, щоб уже через квартал, через півроку відрапортувати про успіхи. Але він нічого не зможе зробити з іншими міністерствами і відомствами, які всім своїм існуванням зобов’язані виконувати зовсім інші завдання. І ось ці завдання Мінфін уже завтра виконуватиме насамперед. Нагадаємо, кілька тижнів тому Мінфін не зміг продати жодної держоблігації ні за які гроші навіть Нацбанку. Це означає, що про зниження відсоткових ставок говорити безглуздо. Потім, приблизно тоді ж Національний банк по-батьківськи радив банкам видати кредити шахтарям (при тому, що у останніх чисті збитки становлять не менше як 2-3 млрд. грн.). Далі, вже минулого тижня Кабмін пообіцяв енергетикам дати гарантії під «зарплатний» кредит у розмірі близько 300 млн. грн. (при тому, що енергетики також виробляють «збитки»). Про що все це свідчить? Тільки про одне: закривши одну боргову дірку, Мінфін ладен зробити три нових. Причому це не заважає Ігореві Мітюкову стверджувати, що з серпня минулого року «Мінфін перестав використовувати ресурси банків шляхом проведення масштабних запозичень, тому зараз створені хороші умови для зниження рівня відсоткових ставок за банківськими кредитами». Може, так воно і є. Але зовсім не тому, що цього не бажав Мінфін.

ДОВІДКА «Дня»

До кінця 1999 року країна повинна погасити 17,5 млрд. грн. свого боргу (основна частина плюс відсотки). З цієї суми близько 2$ млрд. (8,7 млрд. грн.) становить зовнішній борг. 1998 року загальна сума надходжень до держбюджету (це єдине джерело погашення всіх державних боргів) становила 11,4 млрд. грн., з них тільки 9,8 млрд. було сплачено грошима. Можливості уряду щодо сплати боргу обмежені: через непогашення боргів з ОВДП позики на внутрішньому ринку практично неможливі. 1998 року внаслідок відсутності попиту на ОВДП 71% облігацій викупив Нацбанк. Імовірність отримання іноземних позик дуже низька. Залишається лише співпраця з міжнародними фінансовими організаціями.