30% українського експорту в ЄС може зупинитись

З 8 серпня, кажуть екологи, українці пішли в позики не лише до МВФ, але й до планети та наступних поколінь. Цього тижня Міністерство довкілля повідомило, що для України настав День екологічного боргу — час, коли ми використали всі природні ресурси, які планета може нам дати за рік.

Для всього світу в цілому такий відлік розпочався трохи раніше — 29 липня. Тобто, людство живе сьогодні, об’єктивно недооцінюючи можливості планети та нераціонально збільшуючи попит на її ресурси. Так, ніби в нас є 1,7 Землі. Виходить, ми беремо у неї на 74% більше, ніж вона може нам запропонувати та відновити за рік.

Сучасна світова економіка продукує значні обсяги вуглецю, які океани та ліси не в змозі поглинути. Людство продовжує виснажувати природні багатства, розорювати землі та вирубувати ліси, залишаючи після себе тонни непотрібних речей на звалищах. І при цьому щиро дивується, чому 10 років тому зима була сніжною та морозною, а зараз більше схожа на міжсезоння. Або чому у світі все більш стрімкими та частими стають надзвичайні ситуації — повені, посухи, урагани тощо.

Глобальна мережа екологічного сліду та Шотландське агентство з охорони навколишнього середовища (SEPA) вже запустили проєкт «100 днів можливості», в рамках якого оприлюднюють рішення, що здатні змінити ситуацію. Наприклад, відтермінувати День екологічного боргу можна:

• на 13 днів — якщо вдвічі скоротити харчові відходи у всьому світі;

• на 7 днів — якщо замінити 50% світового споживання м’яса на продукти рослинного походження;

• на 2,4 дні — якщо на 10% зменшити використання автомобілів;

• на 1,6 дня — якщо покрити половину будівель світу зеленими дахами.

Про те, що людство живе «на широку ногу» обкрадаючи своїх нащадків, вже багато років попереджає Римський клуб. Три роки тому  — до свого 50-річного ювілею — Клуб опублікував доповідь під назвою «Come on!», що з англійського сленгу перекладається як «схаменись»,  в якій аргументовано пояснені достатньо апокаліптичні прогнози для людської цивілізації, якщо ситуація продовжуватися.

«У старому світі економіка була нескладною справою. Якщо ви хотіли ловити більше риби, вам потрібно було будувати нові човни і наймати рибалок. Тепер, щоб збільшити вилов, ви маєте створити зони, на яких риболовство буде заборонено», — говорить один зі співаторів доповіді «Come on!», директор центру ООН з науки і технологій для розвитку, колишній член Бундестагу Ернст Ульріх фон ВАЙЦЗЕККЕР.

Справді, 70 — 80 років тому ми жили у світі, в якому природа була безмежною, а людство маленьким. Зараз на планеті живе втричі більше людей, аніж 1941 року. А кількість ресурсів постійно зменшується.

«Щоб забезпечити для всіх жителів Землі умови, звичні для «золотого мільярда», знадобиться п’ять таких же планет. Можна зберегти найкращі умови для обраних, а іншим примиритися з гіршим. Або розробити технології, які знизять споживання ресурсів, — і збільшити дохід свого бізнесу», — розповідає Вайцзеккер.

Наприклад, для виробництва одного кілограма текстилю потрібно: одна тонна води, тонна оксиду вуглецю та один кілограм металу, причому для його отримання також потрібна приблизно тонна руди.

«Скорочення споживання ресурсів збільшить ефективність подібного виробництва у п’ять разів — і позитивно вплине як на екологію, так і на економіку», — вважає Вайцзеккер.

На його думку, напрямки, що пов’язані з оптимізацією використання ресурсів, — одні з найперспективніших для інвестування. Бізнес та фінансові ринки в майбутньому стануть каталізаторами інновацій, адже останні передбачають не лише сам винахід, а й його комерціалізацію.

Тим часом уряди економічно розвинених держав вже почали застосовувати екологічних ситуацію як інструмент захисту своїх ринків від імпортних продуктів.

Наприкінці 2019 року Єврокомісія опублікувала Європейську зелену угоду (EU Green Deal) — документ, який повинен зробити європейський континент нейтральним до зміни клімату. А вже в середині липня цього року Європейська комісія представила пакет законодавчих змін «Fit for 55», який містить пропозиції щодо кліматичної ситуації, промисловості та енергетики, землекористування, транспорту і оподаткування, і будуть сприяти скороченню викидів парникових газів в країнах ЄС до 2030 року на 55% порівняно з показником  1990 року.

Програма «Fit for 55» розроблена в рамках Європейського зеленого курсу, головна мета якого — досягти нульових викидів СО2 до 2050 року. Вона пропонує реформування європейського ринку торгівлі вуглецевими квотами, посилення вимог щодо викидів для транспорту, підвищення податків на моторне паливо, стимули для заміни традиційного палива на водень, розвиток зелених технологій...

Одна з найважливіших  новацій, яка суттєво б’є по українській економіці — це введення Carbon border adjustment mechanism, або вуглецевого податку (CBAM). ЄС пропонує стягувати додаткову плату за ввезення на європейський ринок продукції, виробництво якої супроводжується високими викидами СО2. Таким чином єврочиновники намагаються уникнути «витоку вуглецю», коли шкідливі виробництва могли б перенести з Європи в інші країни з менш суворим екологічним законодавством. Крім того, як пояснюють в ЄК, CBAM повинен вирівняти умови роботи для європейських виробників, які витрачають гроші на скорочення викидів, і іноземних компаній, які не завжди зобов’язані це робити.

Дія CBAM планується поширити на цемент, електроенергію, азотні і аміачні добрива, продукцію кольорової металургії та чорної металургії, в тому числі з / д рейки, труби, металоконструкції, цистерни, алюмінієві листи, дріт і т.д.

«В першу чергу Carbon Border Adjustment Mechanism вплине на експорт підприємств металургійного комплексу і хімічної промисловості України. Також можна припустити, що під його дію може потрапити експорт електроенергії з Бурштинського енергетичного острова. Обсяг українського експорту в грошовому вираженні під дією CBAM на сьогодні можна оцінити тільки опосередковано, наприклад, орієнтовно це може бути в рамках 30% річного експорту в ЄС, тобто близько 6 млрд євро», — цитує Uaprom.info заступника завідувача відділом енергетичної та техногенної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Сергія ІВАНЮТУ. 

«В першу чергу CBAM торкнеться тих українських підприємств і галузей, які вважаються найбільшими забруднювачами», — каже заступник директора «Укрпромзовнішкспертиза» (УПЕ) Сергій ПОВАЖНЮК. А це весь гірничо-металургійний комплекс, теплова енергетика, хімія, деревообробка, сільське господарство, оскільки воно використовує хімічну продукцію. Тобто це торкнеться приблизно двох третин нашої промисловості.

Офіційних розрахунків щодо впливу екологічних ініціатив ЄС на українську економіку поки немає.

CBAM планують вводити в два етапи. З 2023 року діятиме перехідний період, коли імпортери будуть подавати в ЄС інформацію про обсяги поставок і рівні викидів. А з 2026 року почнуть стягувати платежі — імпортери будуть зобов’язані купувати сертифікати на право ввезення карбономісткої продукції на територію ЄС — індивідуально, або через зареєстрованого в ЄС представника.

Поки механізм розрахунку вартості таких сертифікатів чітко непрописаний. Але відомо, що в формуванні цін на них планують відштовхуватися від вартості дозволів на викиди СО2, які продаються в рамках Європейської системи торгівлі квотами (Emission Trading System). Зокрема, як повідомили в Мінекономіки, буде враховуватися середньотижневим аукціонна ціна квот ETS. На сьогодні вуглецева одиниця в рамках ETS коштує 40-50 євро за тонну СО2.

Розмір вуглецевого податку також буде залежати від того, наскільки викиди при виробництві товарів, що ввозяться перевищують галузеві бенчмарки. Це нормативні показники, які відповідають мінімально можливим рівням емісії СО2 для кожного виду виробництва.

«Наприклад, на сьогодні існує краще технологічне рішення по виплавці сталі, яке дає певний рівень викидів. Якщо ти забезпечуєш такі викиди, то ми не платиш, а якщо немає — платиш понад цю кількість», — пояснює Поважнюк.

ЄС також планує враховувати непрямі викиди парникових газів, наприклад, від спожитої електроенергії і теплової енергії.

У грудні 2020 року Українська асоціація бізнесу та торгівлі (UBTA), платформа Global 100% RE Ukraine та Міжнародний інститут менеджменту провели онлайн-конференцію на тему: «European Green Deal» і український бізнес: шанс чи загроза?». В ході заходу, зокрема, були озвучені погрози для українського бізнесу. Так, за словами виконавчого директора Української асоціації бізнесу та торгівлі Олени КУДЛЯК, зобов’язання, які бере на себе Україна в контексті «озеленення» економіки, повинні бути, з одного боку, досить амбітними (в дусі угоди), а з іншого — економічно обґрунтованими, з урахуванням національних обставин і непростої економічної ситуації в Україні.

«Однією з ключових загроз у рамках упровадження Європейського зеленого курсу може стати встановлення додаткових торгових бар’єрів для українських експортерів на ринку ЄС. Але у нас ще є шанс адаптувати український бізнес до нових умов, в тому числі, за рахунок європейських інвестицій. Зараз як ніколи важливо думати про тісний діалог і взаємодію між експертами, органами влади та експортно-орієнтованим бізнесом», — зазначила вона.

На конференції були визначені передбачувані інвестиції для виконання вимог ЕЗК: 6,5 млрд. євро для відповідності вимогам Європейського зеленого курсу, де 2,2 млрд. євро направляються на зниження використання дизельного палива. 1,4 млрд. євро повинні скласти інвестиції у стале виробництво і 2,6 млрд. євро — в стійке управління земельними ресурсами. А 300 млн. євро повинні бути спрямовані на поліпшення стану лісосмуг. Подібні інвестиції можуть бути залучені тільки за умови тісної співпраці бізнесу і влади.

За оцінками вітчизняних експертів, участь держави в підготовці до «карбонових» обмеженнях на даний момент залишається на рівні політичних заяв і майже не підкріплюється практичними кроками.

Наприклад, проект Концепції «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 року (названий експертами «Українською зеленою угодою»), представлений в січні 2020 року, так і залишився на рівні проекту.

З іншого боку, у Векторах економічного розвитку України до 2030 року економічна модель країни не розглядається крізь призму кліматичної нейтральності, циркулярної економіки та інтеграції екологічних і кліматичних питань в усі сфери економіки.

По суті, поки держава займається демагогією, вирішення екологічних проблем і підготовка до роботи в нових умовах лягає на плечі бізнесу.

Наприклад, Побузький феронікелевий комбінат і його інвестор, міжнародна група Solway, вже протягом декількох років реалізують проект щодо зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу. Про це повідомив журналістам генеральний директор підприємства Денис Шевченко, оприлюднивши результати діяльності ПФК у 2020 році.

«У рамках довгострокової стратегії нашого інвестора, групи Solway, по досягненню ефективності у сфері ESG (E або Environmental — навколишнє середовище (екологічна сфера); S або Social — соціальна сфера; G або Corporate Governance — сфера управління. — Прим.)), у 2017 році для підприємства була затверджена програма зниження впливу виробництва на навколишнє середовище. Головна мета — підвищення рівня очищення викидів до 99,9%, що відповідає європейським стандартам. Тоді ж комбінат почав довгостроковий проект із реконструкції третього ступеня газоочисного устаткування на трубчастих обертових печах №1 і №2. У 2020 році були виконані будівельно-монтажні роботи для фундаментів під димосос і рукавні фільтри на суму 8,4 млн. грн. Загальна сума витрат (вартість обладнання, що надійшло, та виконаних робіт у 2018-2020 рр.) склала 67,2 млн. грн. На кінець поточного року заплановано введення першої лінії газоочисного устаткування».

Щодо перспектив подальшої модернізації виробництва Денис Шевченко визнав, що виконання взятих на себе зобов’язань із декарбонізації і досягнення ефективності в сфері ESG у поточних умовах ускладнене тим, що державна політика в Україні не враховує потреби промислового сектора. Це виражається, в тому числі, і в існуючому механізмі формування тарифів на електроенергію, що ускладнює процеси модернізації виробництва і розвитку екологічних програм на підприємствах України: «Коли у нас почали прискореними темпами розвиватися підприємства «зеленої енергетики», ми можемо побачити, що економічно обґрунтована вартість тарифу Укренерго на передачу електроенергії становить 9—10 грн./МВт*год., — при тому, що на сьогоднішній день він складає 316 грн./МВт*год. Виходить, що різниця між цими тарифами — це своєрідний «податок» на промислові підприємства, гроші від якого йдуть приватним компаніям, власникам «зелених» енергостанцій. Щомісяця наш комбінат переплачує за електроенергію близько 13 млн. грн. Ми вважаємо, що, компенсуючи цю різницю, промисловість просто позбавляє себе грошей, які можуть бути спрямовані на реалізацію екологічних програм, модернізацію виробництва та вирішення соціальних проблем в місцях присутності», — підкреслив генеральний директор ПФК.