«3D-принтер – це майбутнє, в якому не буде в усіх однакових речей»

Сьогодні ринок 3D-друку розвивається прискореними темпами. Згідно з прогнозом компанії IDC, обсяг світового ринку тривимірного принту до 2017 року зросте в десять разів. А вже до 2050 року, за даними експертів DHL, кожна сім’я країни розвиненого світу використовуватиме такий тип друку в домашніх умовах. Тобто для пересічної людини не буде проблемою надрукувати посуд, меблі чи аксесуар.

Вітчизняний ринок 3D-друку почав розвиватися не так уже й давно. Попри це, в країні вже є кілька компаній, які надають послуги друку об’ємних предметів. Серед них — і перший в Україні ПринтШоп — 3DGoods. За період понад піврічної роботи працівники магазину виконали більше 120 замовлень та виготовили 324 об’ємні моделі. Головна особливість 3DGoods — на відміну від інших сервісів тривимірного друку, тут клієнт може не просто замовити необхідний предмет, а й самостійно простежити процес його виготовлення.

Ідея створення такого магазину належить столичному стартаперу Івану Пасічнику. Спільно із власником арт-кафе «Часопис» Максимом Яковером він організував роботу ПринтШопу. «Як такого, бізнесу 3D-друку в Україні немає. Люди на цьому заробляють, але це дуже малі гроші. Для прикладу, в Європі практично в кожному будинку стоїть такий принтер, а у нас про це люди не знають, ним можуть користуватися ті ж інженери, яким потрібно надрукувати прототип до приборів», — розповідає технічний директор ПринтШопу 3DGoods Микола Ковбаса.

Головною метою організаторів було розповісти та показати людям, як, власне, працює тривимірний друк. «Тобто людина приходить, може випити кави і подивитися, як біля неї принтер друкує необхідну їй річ. Адже, на жаль, люди в нашій країні абсолютно не знають, що таке 3D-друк», — говорить він. Сам Микола долучився до проекту вже у липні — на посаду технічного директора.

Принтер для друку зібрали в Україні. «Олександр Мустафаєв — практично перша людина в Україні, яка зібрала 3D-принтер. Він не просто зібрав закордонний аналог, а трохи його переробив і покращив», — говорить технічний директор ПринтШопу.

Сьогодні ж магазин зазнає певних змін. «Наразі ми перейшли на он-лайн сервіс — запустили сайт, він ще на доопрацюванні. Виконуємо замовлення з 3D-моделювання та друку. Співпрацюємо із компаніями Києва. Самі ми поки замовлень не виконуємо, тому що займаємося пошуком потрібного офісу», — розповідає Микола.

Найпопулярніше замовлення — прототипи розробок. «Припустимо, людина розробила нову модель телефону, і їй потрібно показати інвесторам чи бізнес-компаньйонам, як вона виглядатиме. І він, замість того, щоб витрачати час та гроші й замовляти цей прототип на заводі, робить модель із пластику. Також виготовляємо маленькі фігурки», — додає технічний директор 3DGoods.

Основний матеріал, з яким працює ЗD-принтер, — пластик. На сьогодні відомо вже понад сто його різновидів. Наприклад, пластик із домішками дерева. Завдяки цьому на вигляд та запах продукт із такого матеріалу буде схожий на деревину. Також 3D-принтер може друкувати і з металу. Проте поки що відповідних замовлень ПринтШоп не отримував.

У планах власників магазину, тепер уже лише Івана Пасічника та Миколи Ковбаси, — створити таку собі міні-фабрику. Втім, зазначає Микола Ковбаса, український споживач ще не зовсім готовий до продукції такого типу. Саме тому потрібно працювати більше над популяризацією нових технологій у суспільстві, ніж просто над продажем завезених з-за кордону пристроїв. «Сьогодні друкувати на 3D-принтері для пересічного українця — це більше примха. Люди не готові віддавати за це гроші. Хіба що деякі ентузіасти купують собі додому сам принтер. Тому й займається бізнес, в основному, саме перепродажем. Але нам це — нецікаво. Перепродавати може кожен, а просувати це як щось нове — вже набагато цікавіше. Ми віримо в те, чим займаємося. Ми віримо в те, що це в нас буде. Ми поступово просуваємо свій сайт, виступаємо на конференціях та виставках і рухаємося вперед», — пояснює технічний директор ПринтШопу.

А варіантів для застосування в щоденному житті — чимало. «Наприклад, у вас вдома поламалася маленька пластмасова деталь від швейної машини. В таких випадках часто доводиться купувати велику частину механізму або ж — нову швейну машинку. А це — викидання грошей на вітер. Бо 3D-принтер може її надрукувати», — пояснює Микола Ковбаса. Одного разу ПринтШоп уже виконував подібне замовлення — від автосалону. В автомобілі поламалася маленька пластмасова деталь, а купити її було неможливо, — вона не продавалася окремо. Відповідно, потрібно було купувати цілий механізм. А у 3DGoods надрукували необхідну деталь.

З другого боку, продукція 3D-друку — це в певному сенсі засіб проявити індивідуальність клієнта. «Наприклад, я не хочу пити зі склянки, яку мені пропонують, а хочу з тієї, яку я сам вигадав. Я її видумав, намалював, або мені намалювали, і надрукував її. І от у мене така склянка, яка є відображенням мого внутрішнього світу. І за цим майбутнє, в якому не буде в усіх однакових речей», — розповідає технічний директор 3DGoods.

На його думку, освоїти та належним чином оцінити нові технології українці зможуть приблизно через п’ять років. «Поки що люди думають про зовсім інші речі. І тут можна подивитися на сусідні країни. В Європі це вже давно є. Припустимо, та ж Росія в 3D-друці на кілька років попереду нас. І можна спрогнозувати, що буде у нас, по тому, що наразі відбувається там», — говорить він.

Поки що ПринтШоп існує завдяки зусиллям його організаторів. «Якщо дивитися в майбутнє, то, звичайно, потрібні інвестиції. Але з огляду на ситуацію в нашій країні, інвестори поки не готові давати гроші на нові проекти», — говорить Микола Ковбаса.

Втім, визнає: простіше було б відкрити подібний бізнес десь в Європі. «Наприклад, я придумав якусь нову технологію. Для цього мені потрібні мінімальні інвестиції. Я шукаю людей, які можуть дати гроші. Як показує досвід, в нашій країні люди готові дати гроші, але в основному хочуть більше половини прибутку забрати собі. Тоді для розробника це зовсім невигідно. В Європі — все навпаки», — пояснює технічний директор 3DGoods.

Водночас немає необхідної підтримки і на державному рівні. «Наприклад, Барак Обама виділив на розвиток 3D— друку дуже багато грошей. А в нас цього ніхто не робить. Наша держава та бізнесмени дивляться на те, що приносить гроші їм уже завтра. Технічні ж компанії не завжди приносять гроші одразу. Потрібно спочатку чимало вкласти і тоді вже чекати на результат», — додає Микола Ковбаса.