600 мільйонів для спраглих

На поліпшення якості питної води в Україні необхідно 600 мільйонів гривень. З проханням надати таку суму коштів на 2013 рік в рамках програми «Питна вода України» до уряду звернувся міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Анатолій Близнюк. Цього року, за словами чиновника, на вирішення водної проблеми направили 200 мільйонів бюджетних гривень та ще понад мільярд гривень дали місцеві органи влади спільно з підприємствами. Тож гроші на якісну воду в країні наче б то є, але чому так повільно відбувається водне покращення?

За оцінками експертів, якість питної води з кранів в Україні бажає кращого.

З 2004 року скидання неочищених або недостатньо очищених промислових вод збільшилося з 3,5 мільярда кубів до 6 мільярдів кубів, говорить «Дню» голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. «Тобто, бачимо наростання забруднення, а водойми не можуть самостійно очиститися. І це ключова причина низької якості питного водопостачання», — пояснює вона. Крім того, продовжує еколог, змінилася структура забруднення. «Через використання великої кількості миючих засобів, пральних порошків у воді багато різних хімічних речовин, що призводять до цвітіння води, а ті очисні споруди, які збудували 20 років тому не здатні вловити все забруднення», — говорить вона.

Негативно відображається на водній екології і те, що за останні 20 років взагалі не будуються дощові каналізаційні зливи. А це означає, що все те забруднення, яке знаходиться на дорогах, міській території, без очищення потрапляє в ріки, пояснила еколог. Підземні води, деталізує Тимочко, чистіші за наземні джерела водопостачання. Але «прогрес» з усіма його наслідками дістався й туди. Зокрема, трапляються випадки, розповідає вона, коли в цілях мінімізації затрат на користування централізованим водопостачанням, підприємства натомість використовують підземні джерела. «Все це може призвести до того, що через кілька десятків років підземні води повність виснажаться. Тому питання законодавчого регулювання споживання підземних вод сьогодні стоїть досить гостро», — каже вона.

Визнає погану якість води в українських трубах і екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко. «Якість питної води дуже погана і стан водопровідно-каналізаційного господарства погіршується», — каже він «Дню». За його словами, зношеність водомереж, очисних та станцій з підготовки очищення води сягає 50, а подекуди й 60%. Сьогодні, розповідає Кучеренко, близько однієї тисячі населених пунктів в Україні споживає воду за тимчасовими дозволами. «Тобто її не можна вважати питною», — деталізує він глибину водної проблеми. Тому надають ці 600 мільйонів гривень міністерству чи ні — вирішального значення немає. Важливо правильно використати їх.

Як же правильно вирішити водну дилему в Україні? На думку Тимочко, треба переглянути розмір зборів за забруднення природного середовища, впроваджувати на підприємствах замкнуте водопостачання (очищення відпрацьованої води і повторне її використання), заборонити несанкціоновані стоки у водойми.

Кучеренко висловлює своє бачення: «Тут треба зрозуміти — або держава здатна забезпечити справжню питну воду (а я в цьому сумніваються), або треба визнавати, що не здатна, — і тоді запроваджувати два державні стандарти: один на питну воду, а другий — на воду фізіологічну (для миття посуду, для купання тощо. — Авт.)». За його словами, в такому разі має з’явитися альтернативна система розповсюдження питної води та доступу до неї населення. Зокрема, підсумовує він, кошти треба вкладати в створення системи очищення і доочищення води, а цього зараз в країні не робиться. «Мати якісну воду в наших кранах та трубах — не дешеве задоволення. Це коштує дорого. Але я не кажу, що за все це має платити споживач у тарифі. До цього процесу можуть залучатися державні та місцеві бюджети», — пояснив він.