70% фруктів та ягід — імпорт
Споживчий ринок РФ сьогодні у критичній залежності від завезених товарів
Ось вже чергове літо майже закінчилося, і знов мої співвітчизники (звісно, ті, хто не втратив здатності бачити й аналізувати) з усією гостротою усвідомили, що в Росії, окрім нафти й газу, свого практично нічого не залишилося. Адже, окрім критичної залежності від ввезення м’ясо-молочної продукції, сьогоднішній російський споживчий ринок не меншою мірою «висить» на імпорті іноземних овочів та фруктів. І це попри те, що представники вищої влади продовжують буквально захлинаючись говорити про нібито наявні «видатні досягнення» сьогоденної Росії в аграрній галузі. Тільки стихійні лиха — посуха й повені в основних сільськогосподарських регіонах перешкодили розпочати звичну пропагандистську пісню про «призове місце» Росії серед провідних експортерів зерна.
При цьому ніхто з можновладців наполегливо не хоче згадувати, що «суверенна» Росія й до сьогодні не досягла обсягів збору зерна в РРФСР у складі Радянського Союзу! І на те є добре відома причина: про кормове зерно практично забули, тому м’яса свого постійно не вистачає, й Росія вимушена «сидіти» на м’ясному імпорті у буквальному розумінні з усього світу — від Білорусі до Австралії та Бразилії з Аргентиною!
Але, виявляється, окрім «м’ясних», в Росії є проблеми не менш гострі. Наприклад, сьогоднішній російський ринок не менш ніж наполовину заповнений іноземними овочами. Це означає, що навіть власних огірків катастрофічно не вистачає, і варто «зняти» імпортні постачання, виявиться, що ті ж звичайні огірки — в страшному дефіциті! Набагато гірше становище з фруктами: згідно з даними Асоціації компаній роздрібної торгівлі, не менш ніж 70% (!) фруктів та ягід, що продаються на нашому ринку, — імпортні.
І нехай би йшлося про апельсини, які, як відомо, не зростають на російських теренах, або, тим більше, про ананаси з бананами. Але ж ні — такий показник забезпечує, зокрема, засилля на російських прилавках турецької та грецької полуниці; це в той самий час, коли червоні ягоди з величезних територій — від Краснодарського краю до Підмосков’я — незрозуміло куди зникають на шляху від грядок до ринків великих міст.
Та що там полуниця! Простого фрукта — яблука свого — неможливо з’їсти або хоча б привезеного від найближчих сусідів — з України або з Молдови! А якщо зустрічаються українські або молдавські яблука, то буквально якісь крихти і як виняток. Натомість слідом за Туреччиною, «великою яблучною державою», чия продукція буквально заполонила російський ринок, стала Польща. Постає питання, з якого дива? А «диво» це пояснюється просто: цілеспрямованою державною політикою цих країн спрямованою на підтримку вирощування яблук, і такий же «цільовий» їхній експорт до Росії.
Але на цьому проблеми російських споживачів не закінчуються. Річ у тім, що, як попереджає більшість фахівців, майже всі імпортні фрукти й овочі вирощуються на спеціальному розчині-субстраті в теплицях. Те, що вони менш смачні (досить пригадати хрускіт на зубах від грецько-турецької полуниці, з яким, гадаю, знайомі й українські споживачі!) й найчастіше не несуть жодної користі здоров’ю, — це, виявляється, ще півбіди. А ось те, що вміст нітратів у таких овочах, фруктах і ягодах вищий за вміст тих же речовин у продукції, яку було вирощено в натуральних умовах, — ось це вже справжня біда і прямий удар по нашому організмові.
При цьому перспектив якого-небудь поліпшення в найближчому майбутньому в нашій країні не передбачається. Причина проста: як і сотні й тисячі інших галузей, селекційна справа в сучасній Росії животіє. Грубо кажучи, свого посадкового матеріалу сьогодні на російському ринку ще менше, ніж, скажімо, сиру. Точніше, майже 70% насіння, яке продається в Росії, — імпортної селекції. Це означає, що виправити ситуацію з дефіцитом власних плодів та ягід у найближчій перспективі навіть за наявності гарячого бажання не вдасться! А такого поки що в нинішньої російської правлячої еліти взагалі не вбачається.
Нарешті, на засилля овочевого, фруктового та ягідного імпорту накладається ще одна біда — втім, вона стала звичною для сьогоднішньої Росії. Йдеться про масову — інакше не назвеш! — присутність відвертих фальсифікатів у загальному обсязі насіння овочів, фруктів та ягід, що імпортується. На думку експертів, частка «чистих» фальсифікатів досягає тут 30—35%. Про продукцію, в якої закінчилися всі можливі терміни зберігання, ми навіть не говоримо. Що ж, за такого позамежного рівня корупції серед чиновників, яким відрізняється Росія, залишається радіти, що до неї й досі «прострочений» ціанистий калій не почали завозити...
