Аби АЕС не потрапили у "нечисті руки"
"Наскільки мені відомо, рішення щодо об'єднання Міністерства енергетики з Держкоматомом ще не ухвалене. Якщо ж це станеться, то, на мій погляд, головні функції Міненерго у новій структурі являтимуть собою законотворчість, юридичні консультації енергокомпаній, науково-технічну діяльність та залучання інвестицій з врахуванням зовнішньоекономічної політики. За великим рахунком, Міненерго справді час перейти на іншу систему управління, тобто відмовитися від ручного регулювання і діяти за ухваленим планом". Так прокоментував можливість злиття двох державних енерговідомств, що незабаром відбудеться, перший заступник міністра енергетики та електрифікації Володимир Лучников.
Поки ж така трансформація не відбулася, Міненерго далі працює, як і раніше. Хоча й популяризує єдине і досить справедливе гасло "за енергію треба платити", проте кількість споживачів-боржників і, відповідно, сума дебіторської заборгованості, далі зростає. За станом на 1 квітня (початок весняно-літнього періоду в енергетиків) сума заборгованості споживачів зросла на 200 млн. грн. і становить тепер 3,5 млрд. грн. Тобто споживачі практично не розрахувалися за 4-місячне використання енергії. Першу п'ятірку хронічних неплатників очолює Держжитлокомунгосп, який заборгував Міненерго близько 1,3 млрд. грн. За житлово-комунальним господарством йдуть бюджетні організації, борг яких становить 579 млн. грн., агрокомплекс (372 млн. грн.), вугільна промисловість (348 млн. грн.) та приналежні до стратегічних галузей металургія й хімія (разом 323 млн. грн.). Енергетика, у свою чергу, за поставки російського газу заборгувала 1,5 млрд. грн. Борг по зарплаті робітникам енергетичної галузі усередині березня перевищив 125 млн. грн.
Через неплатежі й брак обігових коштів галузь практично не має грошей на проведення чергової ремонтної кампанії. Наприклад, на гідроелектростанціях, виходячи з реальних фінансових можливостей, планується ремонт потужностей на 1,5 тис. МВт, що становить лише 31% встановленої потужності. За словами заступника міністра енергетики у питаннях капітального будівництва та інвестицій Сергія Кузьменка, щоб провести ремонт і реконструкцію гідро- та теплостанції, вочевидь, доведеться виставити на конкурс під інвестиційні зобов'язання приватизаційні пакети розміром до 30% акцій статутних фондів станцій. Реальні шляхи проведення ремонту та реконструкції атомних електростанцій лишаються загадкою. На думку В. Лучникова, залучати сюди інвестиції небезпечно, оскільки ніякі гроші не можуть виправдати ризик, що АЕС можуть потрапити у "нечисті руки". У держави ж, яка утримує атомні станції, на потрібний ремонт не вистачає коштів. Поки що не вирішено також питання забезпечення російськими запчастинами турбін, багерних насосів, трубопроводів та арматури високої напруги. Якщо стан не зміниться, вважає В. Лучников, Міненерго з легкої руки Кабміну доведеться розширяти сферу непопулярних заходів, тобто і надалі обмежувати споживання або ж відключати хронічних неплатників. За словами першого заступника міністра, зараз Кабмін розглядає можливість запровадження системи державного замовлення на електроенергію. Міністерство енергетики сподівається, що хоча б цей крок змінить жалюгідний стан галузі на краще.
