Альтернатива паливній залежності

Зростання цін на енергоносії стає дедалі більшою загрозою для аграрно-промислового комплексу нашої країни. За підрахунками заступника начальника департаменту МінАП Анатолія Данчука, на селі протягом року стабільно споживається близько двох мільйонів тонн дизельного палива, 650 тисяч тонн бензину та 5 мільярдів кубометрів природного газу. Однак лише вартість дизпалива з січня 2005-го по квітень цього року зросла з 2600 гривень до 3850 гривень за тонну. На придбання нафтопродуктів для проведення весняно-польових робіт потрібно 3,5 мільярда гривень. Якщо в 2004 році в загальних витратах на виробництво продукції рослинництва частка нафтопродуктів становила 16,2%, то торік вона зросла до 28%, а цього року, як прогнозують, перевищить 32%.

В той же час, за оцінками експерта TACIS Велі-Пекка Хейсканен, потенціал біомаси в Україні складає близько семи мільйонів тонн нафтового еквіваленту. Її використання може заощадити країні 5—10% енергоносіїв.

Альтернативні джерела палива — це, перш за все, етанол, біогаз та біодизель. Їх активно використовують у багатьох зарубіжних країнах, як-от Бразилія, США, Німеччина. У нас за пропаганду і впровадження цієї технології взялася Українська аграрна конфедерація і її президент Леонід Козаченко. Він впевнений: в недалекому майбутньому Україна зможе не тільки забезпечувати себе альтернативним паливом, а й допомагати в цьому плані Заходу, експортуючи вироблене паливо за кордон. Німці, для прикладу, вже зацікавилися виробництвом біогазу з нашого ріпаку. Відтак, почали спільно з українцями будувати в Харкові завод з переробки цієї олійної культури. Для його забезпечення сировиною — ріпаком в області мають засіяти близько 30 тисяч гектарів. Німецька сторона «виклала» на реалізацію проекту 16 мільйонів євро.

Нині альтернативні джерела електроенергії за собівартістю наближаються до традиційних — газу та нафти. Однак в країні ще немає достатньої кількості заводів з переробки вторинної сировини на біоенергію, відсутні сільгоспагрегати, які були б адаптовані до цього палива, немає контролерів якості нового пального. Крім того, не скасовано державну монополію на виробництво етанолу на стадії спирту. Щодо цього Козаченко є прихильником помірного прогресу в рамках закону — спочатку слід законодавство врегулювати, а потім братися за виробництво етанолу. Хоча, не виключено, що скасування держмонополії може призвести і до певних небажаних наслідків.

Втім прихильникам біоенергетики розв’язати цю проблему на законодавчому рівні буде непросто. Адже доведеться долати досить могутнє нафтове лобі в парламенті. Сьогодні, за оцінками Козаченка, біогаз та етанол не є конкурентноспроможними саме з цих причин. Щоб розвинути в Україні використання біоенергетики, як вважають фахівці, потрібні державні дотації.

Теоретично ж використання альтернативних видів палива допоможе Україні зберегти чималу «копійчину». Козаченко підрахував, що першим часом біопаливо, наприклад, зможе на 10% скоротити споживання бензину в сільському господарстві.

Щоб розпочати виготовлення біогазу як альтернативного пального, капітальні вкладення для зернового заводу, наприклад, складатимуть 800 тисяч гривень, а для мелясного — близько 2 мільйонів (за пірахунками директора «УкраНДІспиртбіопрод» Сергія Олійнічука). Собівартість біогазу на зерновому заводі складе 224 гривні за тисячу кубометрів. При оптовій ринковій ціні газу 757 гривень — прибуток очевидний. Виходячи з фактичних витрат природного газу на виробництво спирту, за рахунок біогазу можна замінити 30—45% природного газу, зменшивши при цьому його вартість. Що ж до біоетанолу, то, за даними голови Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Олександра Сухомлина, його можна розбавляти з бензином в об’ємі 6%. Однак сьогодні всі експерти одноголосно застерігають: повний перехід сільгосппідприємств України на відновлюване паливо теоретично можливий, але категорично не бажаний. Треба вміти розумно користуватися всіма ресурсами.

ДО РЕЧI, програма ТАСІС «Підтримка та розвиток відновлювальних джерел» виділила на просвітництво в сфері біомас для України 3 млн. євро.