Антипасажирські заходи

Напередодні новорічних і різдвяних свят, з 15 грудня, залізничне начальство Луганщини істотно скоротило кількість приміських рейсів дизель-поїздів, що обслуговують переважно селян і жителів шахтарських містечок і селищ, які користуються послугами залізниці два рази на день, оскільки працюють в обласному центрі. Благо, тариф на проїзд тут удвічі-тричі нижчий, ніж в автобусах, а крім того, можна придбати місячний проїзний, що здешевлює поїздку наполовину. А ще не можна забувати про численних пільговиків, які їздили дизель-поїздами взагалі безкоштовно.

Приміське сполучення, звичайно, прибутковим для залізниці не назвеш. Але чи означає це, що можна одним помахом руки відміняти поїзди, до яких люди вже звикли? При цьому деякі рейси зробили так званими засилочними, тобто вони слідують до пункту призначення без зупинок. Автор спеціально консультувався з машиністами поїздів щодо такого використання дизелів i отримав пряму відповідь — жодної економії коштів при русі без зупинок немає.

Але 19 січня почався другий етап «оптимізації» приміського сполучення на Луганщині. Під «упорядкування» підпав рейс, що обслуговує шахтарське містечко Зимогір'я Слов'яносербського району, де планується закрити шахту «Черкаську» (держоб'єднання «Луганськвугілля»). Користуються ним також жителі сіл Хороше, Петровеньки, які працюють в обласному центрі. Пройшла так звана оптимізація також на великих вузлових станціях Попасна, Сватово, Дебальцево. І, в результаті, люди дуже постраждали.

Цікавий факт: з 14 листопада минулого року відповідно до рекомендацій прем'єр-міністра Віктора Януковича у зв'язку із здешевленням нафтопродуктів вартість проїзду в дизель-поїздах була знижена на 5%. Тоді керівництво регіонального відділення дороги відрапортувало про те, що зниження тарифів не призведе до зменшення переліку послуг, що надаються пасажирам. Однак зменшені тарифи діяли недовго — колишня ціна повернулася вже 1 січня.

Коментуючи цю ситуацію, начальник пасажирського сектору Луганської дирекції залізничних перевезень Іван Гурський сказав «Дню»: «Скорочені дизельні поїзди були збитковими, до того ж 508 наявних там посадочних крісел наповнювалися ледве на чверть». Перед тим, як відповісти на запитання про те, хто саме приймав рішення щодо кожного рейсу, Гурський довго розмірковував, мимохідь повідомив про свою нещодавню відпустку й, нарешті, знайшов, на кого можна в цій ситуації «перевести стрілки». Виявляється, доповідні записки за результатами аналізу пасажиропотоку написали саме начальники локомотивного депо, у віданні яких і знаходяться приміські перевезення. Як вдалося з'ясувати автору цих рядків, жодних спільних комісій з ліквідації рейсів, до складу яких увійшли б фахівці того ж управління транспорту й зв'язку Луганської обласної державної адміністрації й регіональної федерації профспілок, не було. А це — порушення Закону «Про залізничний транспорт». Особисто сам пан Гурський підт римує нещодавнє скорочення, посилаючись на його економічні підстави: збитковий рейс, значить — підлягає закриттю. Цитування генерального директора «Укрзалізниці» Володимира Козака, який говорив про негативну рентабельність усього пасажирського залізничного транспорту в країні, результату не дало . Гурський як дисциплінований чиновник відчеканив, що «не може робити висновки з цього питання, не маючи на руках таких даних».

Але на вольовому знятті дизель-поїздів антипасажарські нововведення на залізничному транспорті Луганщини не завершилися. З 1 лютого транзитний пасажир буде позбавлений права користуватися вокзалом на станції, в розкладі якої немає нічних рейсів. Так, вокзал станції Родакове, чудово відремонтований у зв'язку з тим, що на цій ділянці ведуться роботи з електрифікації залізничної гілки до Луганська, буде закритий з десятої години вечора до п'ятої ранку! Пояснення просте — працівники вокзалів не хочуть перетворюватися на обслуговуючий персонал нічліжки для бомжів і кочових циган, які обсідають ці комфортабельні приміщення в нічний час.

Не знаю, як відреагують на це бомжі й інші кочові люди, але не здивуюся, якщо хтось з обізнаних на юриспруденції пасажирів подасть позов до суд на Луганську дирекцію за фактом утиску їхніх законних прав споживачів. За всю більш ніж вікову історію приміського (до 300 кілометрів) сполучення на Луганщині подібних змін ще не було. Щоправда, одного разу прецедент, коли відмінялися дизельні поїзди за час нашої незалежності все-таки трапився. Це було протягом кількох днів восени 1998-го, коли в Росії оголосили дефолт, а в нас у зв'язку з цим були перебої в поставках дизпалива. Але навіть тоді обласна влада змогла грамотно вирішити цю проблему. Здається, й нинішня «оптимізація» довго не протримається. Надто вже велике невдоволення вона викликає.