Апостол доктрини вільної торгівлі

«Якщо вам скажуть: за панування вільної торгівлі наш ринок буде завалений зерном, м’ясом, кам’яним вугіллям і теплим платтям, — відповідайте: значить, ми будемо ситі та тепло вдягнені. Якщо у вас запитають: чим ми заплатимо за ці товари? — відповідайте: не турбуйтеся про це. Наш ринок буде завалений цими товарами лише в тому випадку, якщо ми зможемо сплатити за них, а інакше цього не буде».

Вам подобається людина, яка «зробила себе саму»? Безумовно, образ такої людини завжди приємний людям — можливо, тому, що ми всі хочемо теж «зробити себе самі». Сьогодні є привід пригадати про великого генія економіки, який помер 159 років тому 24 грудня 1850 року. Залишившись у дев’ять років круглою сиротою в провінційному містечку на півдні Франції, за 49 років життя він став одним із найбільших економістів цивілізації. Його праці запитані, й більш того, актуальні, в тому числі й для сучасної України.

Клод Фредерік Бастіа народився 29 червня 1801 року в французькому місті Байонна. У Середньовіччі місто було важливим політичним центром і торгівельним портом, який знаходиться поблизу Іспанії, але в XVII столітті занепало: гавань обміліла, та до того ж, в епоху меркантилізму, торгівля в Франції з іншими країнами обмежувальними заходами була зведена до нуля. Новий розквіт Байонни починається з 1784 року, коли місто оголошується портом-франко, тобто йому дається право безмитної експортно-імпортної торгівлі. Саме в цей час дід Фредеріка Бастіа заробляє значний капітал. Але 1791 року Франція отримує свій перший єдиний митний тариф, який значною мірою має заборонний характер. Незабаром безконтрольна емісія паперових грошей руйнує грошову систему та втягує країну в економічний і політичний хаос, який посилюється майже безперервними війнами. Так у вельми юному віці майбутнє світило економічної думки отримало «вакцинацію проти державного протекціонізму». Хоча, до 40 років він провадив життя як провінційний міщанин — займався дрібною торгівлею, в містечку його знали як гарного суддю.

І лише після 40 років перша книга Фредеріка Бастіа побачила світ. Його творчий стиль — це використання прийому доведення положень опонента до абсурду. Наприклад, розглядаючи ситуацію, коли в Франції лобіювалося питання звільнення імпорту сировини від мит, а готові товари повинні були обкладатися істотними митами, або, кажучи сучасною мовою, піднімався прапор боротьби із захисту вітчизняного товаровиробника. Він писав, що тоді необхідно заборонити з Росії ввозити оброблену деревину, а дозволити імпортувати лише необроблений ліс — із суччям і корою. З Аргентини заборонити імпортувати вироблені шкури, з Мексики — золото в злитках і так далі.

Бастіа був проти всіляких монополій. Під монополіями він розумів як усі види примусу в економіці, в тому числі «цивілізованого» економічного втручання держави — тарифи, податки, субсидії тощо. Сюди ж він включав «фаворитизм» щодо тих чи інших осіб, або привілейованих груп; немає значення — йдеться про казенні підряди, чи про участь міністрів або депутатів у діяльності приватних фірм. Від себе наголосимо, що все це розглядалося економістом 150 років тому й не для нашої країни. В останні роки життя в пресі він полемізував із лідером французьких соціалістів Прудоном. Бастіа передбачливо угледів у соціалістичних і комуністичних ідеях нового ворога — ворога свободи. На відміну від комуністів він вважав, що корупція, протекціонізм і фаворитизм здійснюються не через обмін, капітал або підприємництво. Навпаки, всі ці виразки економіки є прямими та побічними наслідками зайвого втручання держави.

Імовірно, саме через антикомуністичність, праці Фредеріка Бастіа не видавалися в СРСР, і, як наслідок, багато сучасних економістів не знайомі з працями великого вченого.