Азіатська криза: уроки для пострадянського простору

Економісти проаналізували причини кризи і вважають, що пострадянські країни повторюють помилки Південно-Східної Азії: відсутність об’єктивної і регулярної статистичної звітності, невідповідність системи банківського регулювання, бухгалтерського обліку та правил функціонування фінансових ринків міжнародним стандартам. Так, у Південній Кореї реальний обсяг короткотермінових боргів виявився більше офіційного, а в Таїланді розмір валютних резервів меншим, ніж оголошувалося раніше.

Пострадянські країни поводяться подібним чином. Наприклад, у Чехії і Словаччині, де найбільші банки контролюються державою, 30% усіх банківських кредитів прострочено. Це більше, ніж у Азії. Фінансування збиткових підприємств триває і в Україні. Як і в Азії, у нас створено безліч гігантських конгломератів, утворених компаніями і банками, реальне фінансове становище яких невідоме. У Румунії застосовуються допотопні методи бухгалтерського обліку, які разом із ненормальними правилами регулювання фондового ринку не дозволяють оцінити реальну вартість компаній і лякають інвесторів.

Економісти неодноразово помічали, що бурхливе економічне зростання в Азії не супроводжується зростанням ефективності й зумовлене дешевою працею і величезними інвестиціями. У країнах Центральної і Східної Європи ефективність використання капіталу, робочої сили, енергії та інших витрат також дуже низька.

Основною перевагою ринкової економіки, в порівнянні з централізованою, є її здатність самостійно регулювати фінансові потоки, виводити їх на діючі в даний момент пріоритети. Тому один із головних уроків цієї кризи звучить так: «не зашкодь, регулюючи». Найбільшою мірою це стосується регулювання цін, особливо на енергоносії, а також субсидій комунальним службам, невиправданих торговельних бар’єрів, прямих урядових інвестицій. Ну, а існування монополій взагалі несумісне з ринком.

Важливий урок полягає в необхідності підтримувати урядові витрати на мінімальному рівні. У країнах Центральної та, особливо, Східної Європи уряди дуже роздуті, зводять бюджети з дефіцитом, а зростаючий державний борг робить їх економіку дедалі вразливішою. Нещодавня відмова МВФ продовжити кредитування України є сумним цьому підтвердженням.

Серед причин цього не лише невірна поведінка України. Неповернення кредитів із Південно-Східної Азії в банки Європи становило 350 млрд. доларів. Банкам Європи довелося різко збільшити відрахування до резервних фондів, що знизило розмір дивідендів акціонерам, та поки що ніяк не відбилося на клієнтах і вкладниках. Девальвація національних валют у регіоні призвела до подорожчання і, як наслідок, до різкого зниження імпорту. Німецькі верстати, автомобілі, добрива обходяться на 60-70% дорожче.

Завдяки падінню азіатського попиту на мідь, у Чілі різко зріс дефіцит торговельного балансу. 40%-ве падіння цін на нафту, яке сталося на світовому ринку за час кризи, призвело до зниження прибутків ОПЕК, Росії, Норвегії та інших виробників.

Однак у всіх інших країнах події в Азії зменшили інфляцію і сприяли зростанню виробництва. Девальвація азіатських валют різко знизила вартість місцевих товарів і послуг у твердих іноземних валютах. Численні фірми, що мають у Південно-Східній Азії власні заводи, наприклад, німецький концерн «Адідас», який випускає в Таїланді спортивне взуття та одяг, японські та європейські електронні гіганти «Соні», «Філіпс», «Мацусіта» та інші, можуть розраховувати на додатковий прибуток, а покупці їх продукції сподіваються на зниження цін. Експорт здешевілих азіатських товарів вже знизив рівень цін в Європі і США.

Українські споживачі зниження цін на побутову електроніку та іншу імпортну готову продукцію, очевидно, не відчують, оскільки хитромудрий Кабмін вирішив скористатися ситуацією і поповнити бюджет на точно розраховані 50 млн. грн. за рахунок підвищення митних зборів на 600 видів продукції, значна частина якої надходить із азіатського регіону.