Без вини винуваті платники

Фіскальна сфера залишається чи не найпроблемнішою в економіці нашої країни. Серед численних підтверджень цьому, зокрема, історія з усе ще головою Державної фіскальної служби Романом Насіровим, про розв’язку якої ми, мабуть, ще не скоро почуємо. І це головним чином через недоліки й суперечності в законодавстві. Тож науковці-правники Київського національного університету ім. Тараса Шевченка вирішили зробити свій внесок у те, щоб в Україні з’явилася чітко законодавчо визначена відповідальність за податкові правопорушення.

«ОБУРЕННЮ НЕ БУЛО Б МЕЖ»

«Скільки існуватимуть податки, стільки ж будуть і фінансові порушення, — зазначає завідувачка кафедри фінансового права, доктор юридичних наук Надія Пришва, — адже платники податків прагнуть мінімізувати свої витрати, але за правопорушення мала б бути й відповідальність». Аналізуючи причини правопорушень, вона також наголошує на частій зміні законодавства, які може відслідкувати далеко не кожний підприємець. Внаслідок цього й виникає, на її думку, багато правових колізій.

Про те, яким чином вони часом виникають, розповідає член парламентського комітету з податкової політики Тетяна Острікова. «Якби ви знали, яким чином ухвалюються закони, — звертається вона до науковців, — вашому обуренню не було б меж». Народний депутат, зокрема, розповідає, що апарат Ради нерідко негативно реагує на спроби народних депутатів виправити певні безглузді норми, що з`являються в законопроектах, наголошуючи, що саме вони є умовою голосування за відповідний документ тієї чи іншої групи або навіть фракції.

ФОРМАЛЬНО ІСНУЄ, АЛЕ НЕ ПРАЦЮЄ

Радник міністра фінансів України, голова проектного офісу реформ Яна Бугрімова відзначає, що досі були лише точкові спроби ввести відповідальність за податкові порушення. За її словами, за відсутності законодавчо визначеного принципу вини кожний практик стикався з труднощами при винесенні справедливого, з точки зору права, рішення щодо покарання за податкові порушення. Особливо це стало відчутно, коли були заблоковані податкові накладні. Усім на рівні здорового глузду було зрозуміло, що платники в цьому не винні. Але формально платники порушили податкові зобов’язання, не зареєструвавши вчасно свої звіти.  І законодавець був змушений вносити зміни до Податкового кодексу, які звільняли від відповідальності у таких випадках.

«Це було дуже показово, — наголошує практик, — і нагадує, що не було, мабуть, жодної зустрічі з податківцями у міністерстві, де б не порушувалося питання про залучення до відповідальності». На її думку, коли певний правовий інститут формально існує, але не працює,  виникає досить «крайня» діяльність. Пропонують внести нові статті в Кримінальний кодекс. І створюється враження: якщо дві статті є й не працюють, то наступна почне працювати».

ПОТРІБЕН ПОДАТКОВИЙ СУД

«Мені здається, — веде далі Бугрімова, — що нові форми до кінця проблему не розв’язують. Наприклад, для податківців передбачається адміністративна відповідальність, яка не працює. Але ж у нас насправді передбачено матеріальну відповідальність, зафіксовану в законі про державну службу. Однак законодавці ініціювали зміни, які ще раз зафіксували наявність такої відповідальності, й зафіксували повну відповідальність  в порядку регресу. Чи є впевненість, що нова норма працюватиме? Не знаю. Це не тільки проблема практики, а й теорії».

Президент Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів професор кафедри адміністративного права КНУ ім. Шевченка Олександр Пасенюк критикує авторів судової реформи, які, на його думку, мали б створити в Україні вищий податковий суд, оскільки в Україні розглядаються тисячі податкових спорів. За його словами, ця проблема обговорювалася в нашій країні 20 років і досі не знайшла вирішення. Науковці підтримали таку думку, адже спеціалізовані фіскальні суди існують у багатьох країнах світу, зокрема в США, Австрії та Німеччині, й навіть у Росії.

Суддя Вищого адміністративного суду України Наталія Блажівська підкреслює, що при обговоренні проблеми запровадження податкової відповідальності треба приділити не меншу увагу тому, як мають діяти підприємці та податківці, щоб не допускати й у законний спосіб уникати цивільної відповідальності за податкові порушення. Вона пропонує водночас із визначенням вини в порушеннях розробити також і критерії, які дозволятимуть людям відстоювати свої права в податкових питаннях, добиватися «нейтральності» системи оподаткування. «Коли ми говоримо про відповідальність платника податків, ми мусимо виходити з презумпції його добросовісності, — наполягає суддя і додає: — Саме у такий спосіб ми маємо трактувати малий, середній і великий бізнес».

ПОДАТКОВИЙ АРХАЇЗМ

«Сьогоднішній інститут відповідальності за податкові правопорушення, — вказує ініціатор перегляду підходів до відповідальності за податкові порушення професор кафедри фінансового права, президент Асоціації податкових радників Данило Гетьманцев, — це архаїзм, що дістався нам ще з часів Радянського Союзу». «Поки що фінансова відповідальність в Україні — це відповідальність без вини», — вважає він і пропонує внести необхідні зміни до двох глав Податкового кодексу, забезпечивши таким чином правову базу для визначення вини і винних у податкових порушеннях.

Данило ГЕТЬМАНЦЕВ: Сьогоднішній інститут відповідальності за податкові правопорушення — це архаїзм, що дістався нам ще з часів Радянського Союзу». «Поки що фінансова відповідальність в Україні — це відповідальність без вини», — вважає він і пропонує внести необхідні зміни до двох глав Податкового кодексу, забезпечивши таким чином правову базу для визначення вини і винних у податкових порушеннях

Правник відзначає, що нинішній Податковий кодекс, з одного боку, передбачає випадки, коли  платник податків звільняється від відповідальності за податкові порушення, якщо сталися певні події. Та ці випадки жорстко обмежені. Але ж можливі й обставини, наприклад, окупація Криму чи події на Донбасі, яких не можна передбачити. Відносно цього закон нічого не говорить і, отже, не може звільнити платника від відповідальності.

«Більше того, — говорить професор, — платник обов’язково має бути притягнутий до відповідальності контролюючими органами. А вже потім, якщо мають місце обставини непереборної сили, його можна звільнити від відповідальності». Та при цьому, уточнює Гетманцев, перелік обставин непереборної сили визначається на рівні підзаконного акта.

«У пропонованих змінах до Податкового кодексу ми передбачаємо, що будь-які обставини, — продовжує Гетьманцев, — котрі викликають податкове правопорушення, не дають можливості притягнути особу до юридичної відповідальності. Саме так діє податкове законодавство розвинутих країн. Навіть наші пострадянські сусіди мають у законодавстві відповідні норми».

«У нашому законодавстві передбачено відповідальність контролюючого органу за правопорушення, — додає Гетьманцев, — але вона реалізується лише відносно відповідальності за невідшкодування податку на додану вартість. На всі інші податки, які були неправомірно стягнуті, але своєчасно не повертаються державою, пеня не нараховується. А коли йдеться про відшкодування платнику податків, то вказується: у порядку, визначеному законом». «Це — принципово, — робить паузу президент податкових консультантів, — тому що такого порядку, визначеного законом, ще не існує».