Безпаспортна риба
Два підходи до скасування її сертифікації
Нещодавно Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроект про внесення змін у Закон України «Про рибу, інші водні живі ресурси і харчову продукцію з них». На жаль, як наслідок, в Україні можуть з’явитися неякісні продукти харчування. На таку загрозу звертають увагу української громадськості експерти з зовнішньої торгівлі.
За словами виконавчого директора ТОВ «Агама-Трейд» В’ячеслава Хорєва, скасування обов’язкової сертифікації значно скоротить витрати постачальників, як часові, так і матеріальні... «І це посприяє значному збільшенню обсягу ввезеної риби, а також істотно розширить її асортимент, тому що не буде необхідності сертифікувати кожен новий, експериментальний продукт, що поставляється невеликими партіями. За прогнозами, обсяг «рибного» імпорту збільшиться, як мінімум, у 1,5 разу», — вказує підприємець. Однак зазначає, що збільшення обсягів імпортованої риби може негативно позначитися на її якості: «Не виключено, що через скасування сертифікації на український ринок потрапить величезна кількість продукції сумнівного походження. Зараз ніхто не може дати гарантію того, що український споживач буде захищений від подібних товарів».
Утім, є й інша точка зору... «Твердження, що відміна сертифікації Держспоживстандартом призведе до ввезення в Україну великої кількості недоброякісної продукції, — абсолютна дурниця. Товар, що імпортується, обов’язково супроводжують документи: ветеринарний сертифікат (якщо товар підконтрольний ветеринарній службі країни походження) або санітарний сертифікат (якщо товар підконтрольний санітарній службі країни походження), — розповідає «Дню» директор підприємства з імпорту риби «Марин Мастер» Анатолій Кобальчинський. — Нова редакція закону просто виключає імперативну вимогу представляти при митному оформленні риби та морепродуктів сертифікат відповідності, який видається Держспоживстандартом України. Справа в тому, що СОТівський Закон «Про безпечність та якість...» декларує, що не можна вимагати до імпортованої продукції більших вимог, ніж до аналогічної продукції вітчизняного походження і навпаки. Тобто якщо товар, вироблений в Україні, не входить до переліку товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, аналогічно не можна вимагати сертифікації стосовно товару, який імпортується».
При цьому підприємець зауважує, що СОТівський Закон «Про Безпечність та якість...» розділяє імпортовані продовольчі товари на підконтрольні Ветеринарній службі України і підконтрольні Санітарній службі України. В ідеалі ж товар в межах компетенції могла б контролювати тільки одна служба. «А так, усі ці служби проводять ідентичні дослідження, що призводить до марнування часу і коштів. Наприклад, контейнери з морепродуктами та рибою у всьому світі митне оформлення проходять від двох годин до двох діб. В Україні ж — від шести діб до безкінечності. Це призводить до втрат значних коштів через простій контейнерів (від $100 на добу)», — додає підприємець.