«Безпритульний» лізинг

Років через вісім лізинг вийде на етап могутнього динамічного зростання та почне відігравати вирішальну роль в оновленні основних фондів України. Щоправда, велике майбутнє цьому виду бізнесу в Україні пророкуватимуть ще з 1997 року, відразу після прийняття парламентом відповідного закону. Але корабель під такою назвою все ще не вийшов із гавані. Черговий раунд його піару провів нещодавно голова Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг Віктор Суслов.

Через три-п’ять років, за його запевненнями, з’явиться можливість не просто прогнозувати, а й втілювати ідеї. Передбачається, що за ці роки зросте значення України як країни, що лежить на перетині багатьох торгових шляхів між Європою й Азією. Будуть збудовані нові автобани, транспортні коридори. А розвиток транзиту неминуче спричинить потребу в додаткових обсягах транспортних засобів. При цьому виникне також додатковий попит на технічне оновлення в сільському господарстві. Залишається лише пересвідчитися, що до цього часу вдасться цю сферу відрегулювати та адаптувати до міжнародних стандартів.

У Держфінпослуг розраховують, що вже цього року Україна зможе приєднатися до конвенцій про фінансовий лізинг і міжнародний факторинг, які в свою чергу дадуть імпульс подальшому розвитку національного законодавства. Сьогодні воно страждає від невідповідності норм Цивільного та Господарського кодексів, законів про фінансовий лізинг та оподаткування. Зі слів Суслова, основні проблеми розвитку лізингу лежать саме у сфері неправильного та надмірного оподаткування. Це питання досить довго інспектували уряд і Міністерство економіки, проте метаморфоз поки що ніхто не помітив. А тим часом фахівці дійшли висновку, що хоч би непрямо зменшити оподаткування міг би механізм прискореної амортизації.

Зі слів президента холдингової компанії «Райз» Олексія Павленка, і її застосувати не просто. «Якщо ви завозите сільгосптехніку «Джон Дір» (наприклад, комбайн), то, по-перше, повинні зробити передоплату на розрахунки — 15— 20%. Потім при ввезенні сплатити 20% ПДВ, плюс митний збір, і в перший же рік погасити 50% вартості техніки», — скаржиться бізнесмен.

Отже, держава, хоч і не створює перешкод для цієї сфери, але й прямо лізинг не підтримує. Тому рівень розвитку лізингу фахівці оцінюють у 10% потенційних можливостей. Це й не дивно, особливо якщо врахувати, що єдиним джерелом фінансування лізингових компаній залишається банківський кредит без усіляких пільг і компенсації відсотків. Щоправда, компанія «Гермес» і американський Ексімбанк розробили дуже вдалі схеми фінансування лізингових компаній. Використання цих схем дозволяє дещо скоротити потребу в кредитуванні, розповідає Павленко.

Фактична бездоглядність лізингу пригнічує багатьох керівників. Хоча нагляд за ними все ж триває. І тут слід віддати належне Держфінпослуг. Комісія вельми коректно пропонує лізинговим компаніям стати на облік. Ця добровільна процедура реєстрації після внесення деяких змін до законодавства повинна стати обов’язковою. А до тих, хто продовжить її ігнорувати, застосовуватимуть санкції (штрафи, обмеження на діяльність). Зрозуміла річ, без реєстрації та звітності комісія не зможе аналізувати стан сектора і, відповідно, його регулювати. Але Суслов упевнений, що цей сектор не потребує жорсткого нагляду та регулювання, бо тут не використовують кошти населення. Тому комісія могла б багато функцій (наприклад, із збору інформації та її опрацювання) передати саморегульованій організації, що об’єднала б підприємства, які надають послуги з фінансового лізингу. «Це могла б бути й працююча в Україні Асоціація лізингових компаній або будь-яка інша», — миролюбно зазначає Суслов. Головне, що сьогодні комісія готова вирішити питання про саморегулювання цього сектора, розвиток якого сприятиме підйому українського сільського господарства, промисловості та навіть страхування.