Біогазу дали ще один шанс

Парламент ухвалив у першому читанні зміни до закону «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії (№ 10183). Автори документа пропонують ввести з 1 січня 2013 року «зелений тариф» на електроенергію з біогазу та твердих побутових відходів (ТПВ). Відповідно до законопроекту, коефіцієнт «зеленого тарифу» для е/е з біогазу становитиме 2,7, з ТПВ — 3. Електростанції на ТПВ повинні дотримуватися встановлених норм викидів забруднюючих речовин. Нагадаємо, що перша спроба депутатів надати «зелений тариф» біогазу завершилася нічим.

В документі також пропонується знизити «зелений тариф» для сонячних електростанцій (які вводитимуться в експлуатацію з 2013 року), а для ГЕС диференціювати його в залежності від потужності станції. Держава гарантує інвестору незмінність стимулюючих заходів, у порівнянні з діючими, на момент введення в експлуатацію об’єкта відновлюваної енергетики. Автори пропонують, щоб нові правила для ринку виробництва альтернативної енергії вступили в дію з 1 січня 2013 року. Цікаво, що під час розгляду цього закону в парламенті кілька разів зникало світло.

Чому «зелений тариф» для біогазу знову оживили? Які наслідки для ринку? І які шанси провести цей документ через Раду та Президента?

На думку директора компанії Fuel Alternative Юлії Березовської, після першої невдалої спроби ввести «зелений тариф» для біогазу бізнесове лобі стало сильніше тиснути. Крім того, галузеві експерти показали вигідність для держави розвитку цього напрямку. В той же час, говорить вона, документ обмежує можливості розвитку альтернативної сонячної енергетики. «Тому варто очікувати пожвавлення гравців цього сектору: вони почнуть максимально започатковувати проекти з виробництва енергії, щоб у 2013 році претендувати на високий тариф», — додає Березовська.

Якщо цього разу документ затвердять (що дуже ймовірно), продовжує вона, то він мотивуватиме розвиток невеликих проектів із відновлювальної енергетики і створить міцний фундамент для розвитку біогазової галузі. «Вже зараз чимало біогазових проектів започатковується. І, в разі прийняття «зеленого тарифу», сума інвестицій у біогазовий напрямок у найближчий рік становитиме 150 — 200 мільйонів доларів», — прогнозує Березовська.

Можливо, певним чином прискориться й виробництво газу з побутових відходів, припускає експерт. Але, на думку Березовської, підштовхнути саме цей сегмент допоможе не «зелений тариф», а більш жорстка екологічна політика держави, як це відбувається сьогодні в Росії. Хай там як, а розвиток виробництва газу з харчових відходів може істотно посилити енергетичну незалежність країни. Як це зробити, детальніше читайте в сьогоднішньому номері в інтерв’ю всесвітньо відомого вченого, автора економічного бестселера «Синя економіка: 10 років, 100 інновацій, 100 мільйонів робочих місць» Гюнтера Паулі.

Гюнтер ПАУЛІ: «Українці із зібраного врожаю сьогодні отримують лише 12—15% можливого прибутку. Решта — залишається на полях»

— Використовуйте харчові відходи для виробництва газу метану. Простий приклад: 100 тисяч людей щодня продукує близько 50 тисяч тонн відходів, з яких можна виробити 15 мільйонів метрів кубічних газу. Якщо населення країни становить близько 50 мільйонів чоловік, то в день така країна може виробляти близько 7,5 мільйона метрів кубічних газу. Тобто в рік 27 мільярдів метрів кубічних. Тож, тільки переробляючи харчові відходи, Україна може забезпечити себе 27 мільярдами метрів кубічних газу. Ви можете виробляти енергоносії самостійно і позбутися газової залежності від Росії.

До речі, не забувайте, що відходи агросектору дуже часто можуть служити сировиною для промисловості. Наприклад, вирощуючи пшеницю, не треба робити ставку тільки на отримання зерна. Зі стебла та колосків можна робити пластик. Італійці успішно використовують цю технологію На зерно припадає тільки 12—15% усієї маси вирощеного врожаю, решта — колоски і стебла. Уявіть, скільки грошей залишається на полях. Україна має великий експортер зерна, тому вона повинна бути великим постачальником пластику з колосків та соломи.

— Які зі ста включених у вашу всесвітньовідому книгу («Синя економіка: 10 років, 100 інновацій, 100 мільйонів робочих місць») інновацій ви б виділили як найбільш комерційно успішні?

— Завжди треба обирати те, що найпростіше і найдешевше можна втілити в життя. Загалом всі проекти такі, тому вибрати складно. Дуже цікавий і перспективний проект із переробки харчових відходів, що накопичуються у закладах харчування. У цих відходах мухи відкладають яйця, з яких з’являються личинки, що на 85% складаються з протеїну. Протеїн — це незамінна кормова база для птахівництва. Затрати на виробництво цього протеїну таким чином мінімальні, а економічний ефект — колосальний.

Не менш цікавий та перспективний проект вирощування лікарських грибів (шиітакі та гливи) на кавовій гущі. Споживаючи каву, ми реально використовуємо тільки 0,2% вкинутої у чашку маси, а решта 99,8% відправляємо до смітника. Щорічне світове споживання кави 2008 року становило 134 мільйона мішків (один мішок 60 кг), загальна біомаса відходів шокує — 23,5 мільйонів тонн. Уявіть, скільки грошей викидається до смітника. Використовуючи кавову гущу можна вирощувати лікарські гриби, які дорого коштують. А так з продажу однієї чашки експресо в кавовому магазині за три долари фермер заробляє тільки близько 0,1% цента.

Цікавий підхід із використання використаних старих шахт. Традиційно такі шахти консервують, заливаючи водою на глибину 500—1000 метрів. Всередині шахти ці води нагріваються до високих температур. Тож це дешеве джерело отримання гарячої води для підігріву приміщень. Можливий також інший варіант — добувати з цих шахт метан, але при цьому заливати водою їх не можна.

Дуже перспективний проект виробництва приладів, що споживають енергію тіла людини. Тобто, наприклад, виробництво мобільного телефону, який для свого функціонування використовуватиме енергію тіла, голосу. Якщо телефон знаходиться у стані спокою біля тіла, то він заряджається, а коли людина говорить, то живлення постачає енергія голосу. Подібну технологію 1950 року використовували в КДБ для створення шпигунських жучків. Знайти їх практично неможливо. До того ж виробництво значно дешевше, аніж традиційних.

У промисловості можна використати технологію заміни титанових лез у бритвах для гоління на шовк. В бритву встановлюють невеличкий циліндр із шовку, в якому є маленькі ямочки. І коли циліндр крутиться, тоді висмикується волосся. Дешево і ефективно.

— Які фактори, на ваш погляд, змусять суспільство перейти до більш активного використання «Синьої економіки»?

— Існує два шляхи — кризи та зміна мислення. На жаль, досвід підказує, що найбільш дієвий перший шлях. Люди починають змінюватися, коли розгортається криза.

За прогнозами ООН, у 2025 році 1,8 мільярда людей житимуть у країнах чи регіонах, що потерпатимуть від нестачі води. Третина населення планети взагалі може опинитися в умовах водного стресу. І це тільки одна з проблем. Насправді їх безліч. «Синя економіка» допомагає задовольнити потреби людини без шкоди для екології. Поступово стає зрозумілим, що суспільству слід раціонально використовувати природу для задоволення своїх потреб.

— Яким ви бачите в глобальному світі місце України?

— Я вірю в значний потенціал України. Але кінцевий результат залежить тільки від віри у власні сили українців та їхньої ініціативності. Треба змінити застаріле мислення 1960—1970 років на сучасне.

ДОВІДКА «Дня»

Гюнтер ПАУЛІ — вчений, член Римського клубу, автор всесвітньо відомого економічного бестселера «Синя економіка: 10 років, 100 інновацій, 100 мільйонів робочих місць». Гармонійне існування природи і людини та баланс екології з економікою як запорука нових виробничих досягнень — це головні месиджі «Синьої економіки». Ідеї цієї книжки сьогодні успішно застосовують в 27 країнах світу. Фонд Богдана Гаврилишина та Міжнародний фонд «Скорочення ризиків» посприяли виданню книжки «Синя економіка» українською мовою.