Бізнес під час кризи

Підприємці вже давно критикують податкові та бюджетні новації, запропоновані урядом. Мовляв, такі нововведення тільки відбивають бажання працювати. Тим паче після кризового в економіці країни року. Деякі власники не приховують: якщо справи йтимуть так і далі, доведеться припинити свою діяльність. Про нестабільну ситуацію для бізнесу говорить і нова статистика Держстату. За останній місяць рівень безробіття знову зріс — до 1,9%.

Натомість «День» знайшов тих, хто не побоявся не розпочати власну справу і досить успішно розвиває її сьогодні. Як їм це вдалося, й чому вони це зробили — нижче прямою мовою.

«КРАЩЕ БУДУВАТИ СПРАВУ НА ЛЮДСЬКИХ СТОСУНКАХ, А НЕ НА ГРОШАХ»

«Нагодувати всіх сирниками» — саме таку мету поставив собі 24-річний киянин, філософ за освітою Станіслав Баланович. І успішно її реалізовує. Разом із своєю дівчиною Ксенією Шемберко він започаткував бізнес із випікання сирників — «Київський сирник». «Передусім, ми самі їх любимо. По-друге, ми з Ксенією часто їздили в Польщу — там є сирники на вагу. Це доволі поширена річ у них, в принципі, як і на Західній Україні. І мене цікавило, чому в нас такого немає. Щоб людина на вагу взяла собі, скільки захоче, й при цьому заплатила менше, ніж у ресторані чи кафе», — розповідає Станіслав.

Розробляти проект вони почали восени 2013 року. В листопаді вже з’явилася сторінка на «Фейсбуці». Пізніше Станіслав та Ксенія вирішили трохи розширити бізнес. І вже в лютому відкрили магазин в одному із столичних торговельних центрів. Утім, через півроку довелося закритися і перейти лише на «Фейсбук». Адже через велику девальвацію вартість орендованої площі зросла вдвічі, й торгувати за низькою ціною стало неможливо. «Люди не готові були платити більше. І я з цим погоджуюсь. Бо коли в тебе криза, ти повинен думати, як оптимізувати своє життя та витрати. Це дуже правильно. І я певною мірою щасливий, бо думав раніше, що наші люди живуть одним днем. Бізнесу, звісно, в цей момент доволі складно. Але він мусить думати над тим, як перебудувати роботу так, щоб не працювати собі в збиток», — говорить Станіслав.

Утім, попит на «Київський сирник» постійно зростає. За рік сторінка «Сирника» у «Фейсбуці» зібрала майже 1200 підписників, причому без жодних PR-компаній. Єдина реклама — рекомендації клієнтів, які вже скуштували сирник. Також Станіслав і Ксенія постійно відвідують різні фестивалі та виставки. «Насправді, якщо робиш якісний продукт, ти завжди знайдеш свого споживача, — говорить Станіслав. Також продукція «Сирника» сьогодні надходить у столичні кафе та ресторани.

Станіслав і Ксенія відкрили «Київський сирник» без кредитів і хабарів. Хоча до цього бізнесом ніколи не займалися. «Нам всі казали, що це буде просто нереально — оформити все, не заплативши грошей. І впродовж трьох місяців ми щотижня приносили в санепідемтанцію зразок продукції й просили її перевірити, — говорить Станіслав. — Але що для мене дивно — скільки ми вже працюємо, в нас тільки один ресторан попросив показати цю довідку. Причому в них кава та десерти — не головна спеціалізація. І це — нонсенс. Адже ми прагнемо до Європи, і водночас власники багатьох закладів не дбають про якість продукції, яку вони продають...»

Також власники «Київського сирника» за допомогою свого бізнесу займаються і волонтерською роботою. Станіслав і Ксенія вирішили періодично виставляти кілька сирників на продаж, вказуючи при цьому, що гроші підуть на потреби українських прикордонників. «Нам здавалося, що про прикордонників всі забули. Хоча коли все тільки починалося, то саме ці хлопці фактично стояли на передовій», — говорить Станіслав. На його думку, людина повинна відчувати свою відповідальність за те, що вона робить. «Потрібно привчати людей до того, що потрібно робити корисні справи. Навіть коли ти береш сирник, ти можеш заплатити за нього повну ціну, а можеш дати й більше», — пояснює він.

На думку Станіслава, головне правило роботи бізнесу, не лише під час кризи, а й взагалі — це якість та відповідальність. «Коли ти не зав’язаний на тому, щоб лише отримати прибуток, ти завжди знайдеш людей, які тебе підтримають і допоможуть. Наприклад, просто куплять сирник. Краще будувати справу на людських стосунках, а не на грошах. Правило «лише бізнес», гадаю, тут не повинно бути присутнє», — переконаний Станіслав.

У планах власників «Київського сирника» — організувати доставку по всій Україні. А трохи згодом — відкрити власний заклад. «Утім, коли ти відкриваєш заклад і отримуєш прибуток, потрібно знати, що з ним потім робити. Наприклад, одне кафе в Івано-Франківську передає прибуток на розвиток міста. Гроші, звісно, потрібні, але набагато цікавіше робити те, що приносить користь», — говорить Станіслав.

«ШУКАЙТЕ НОВІ СПОСОБИ ВИБУДОВУВАТИ ЛОЯЛЬНІСТЬ»

Ідея проекту Zarabotus у 39-річного киянина Дениса Кухаренка з’явилася ще влітку 2013-го. «Я тоді повертався з сім’єю із відпочинку в Криму (коли ще Крим був наш) і слухав дорогою аудіокнигу Акуніна. Там головні герої грали у гру «фанти». Так і з’явилася ідея створити інтернет-платформу, де б, умовно кажучи, хтось виконував твої бажання», — розповідає Денис. До слова, це вже не перший його бізнес-проект.

Отже, сайт оголошень, на якому купують і продають послуги, відкрився взимку минулого року. «Ми були впевнені, що Zarabotus — це соціально важливий проект. Він дає можливість знайти додатковий заробіток, а деяким людям — навіть самореалізуватись, особливо якщо вони якимось чином не можуть адаптуватись у суспільстві. Наприклад, інваліди та люди, які з певних причин не можуть працювати цілий день в офісі», — пояснює Денис.

Серед нетрадиційних пропозицій на сайті — прикрасити машину бантом, вишити ініціали на шкарпетках. «Ми зрозуміли, що проект має душу і що ми на правильному шляху, коли на початку весни анонімний користувач шукав команду людей для прибирання Оболонської набережної в Києві, він планував на це витрати 2000 гривень. Люди знайшлися і круто виконали свою роботу, підзаробили грошей, а ми зрозуміли, що це — саме те, що потрібно», — розповідає Денис Кухаренко.

Основною проблемою для старту, вважає Денис, був невдалий час. «Кому цікаво читати про стартап, коли всі моніторили події на Майдані. Для нас основним інструментом просування PR був, а він тоді не працював взагалі», — пояснює Денис.

Водночас розробники проекту боялися, що українці не стануть користуватися подібними сервісами через страх або недовіру. Втім, як виявилося, попит на подібні сервіси є. «Є вже певна стабільна аудиторія, яка раз в кілька днів перевіряє стрічку оголошень у пошуку відповідних пропозицій. У середньому в такому ритмі на сервісі приватних доручень можна підзаробляти 250 — 300 гривень в тиждень», — говорить Денис.

Основне правило, яке Денис для себе визначив, розпочавши бізнес в кризу, — це ніколи не здаватися. «Якщо ви горите якоюсь ідеєю і пройшли з командою вже низку приготувань, не варто опускати руки лише через те, що зовнішні обставини не сприяють розвитку. Не чиніть тиск на своїх користувачів/покупців, не займайтесь агресивною рекламою. Шукайте нові способи вибудовувати лояльність», — говорить Денис.