Бізнес, зруйнований держвиконавцями

Підприємець Віталій Осадчев із міста Сміла Черкаської області чотири роки добивався відновлення свого права на власність. І суд зрештою виніс рішення на його користь. Але виконавча служба відмовляється повертати майно або виплачувати за нього компенсацію.

Осадчев розпочав свою підприємницьку діяльність в 1996 році з оренди зруйнованого магазина, куди вже кілька років не ступала нога покупця. Згідно з договором оренди, укладеним із міськвиконкомом Сміли, він отримав право розширити підприємство. Капітально відремонтувавши магазин, підприємець прибудував до нього приміщення пекарні. Одночасно побудував для міста трансформаторну підстанцію, яка забезпечувала електроенергією сусідні вулиці, й оплачував її роботу. Нелегкою справою виявилася купівля обладнання для пекарні, а ще складнішою — ходіння за необхідними узгодженнями та дозвільними документами. Проте пекарня запрацювала, а її продукція добре реалізовувалася через магазин.

Ідилія тривала недовго. У 1998 році один із постачальників подав позов, обвинувачуючи Осадчева в тому, що він узяв у нього товар і нібито не виконав відповідного договору. Суд вирішив стягнути на користь позивача 4500 гривень, для чого описати обладнання пекарні. Осадчев, природно, подав на апеляцію, що мало б призупинити виконання цього, смертельного для його бізнесу, вироку. Але кому в відомій притчі «стратити не можна помилувати» в Смілі, схоже, ставить виконавча служба. Поки суд розглядав апеляційну скаргу, держвиконавці під приводом стягнення позову опечатали підприємство, цінність якого становила на той час аж ніяк не 4,5 тисячі, а понад 30 тисяч гривень. Виробництво було зупинене, а 15 працівників виявилися на вулиці. При цьому виконавці не звернули увагу на «невеликий» нюанс: у рішенні суду не йшлося про опечатування або арешт майна. Їм наказували лише «описати» його.

Осадчев звернувся зі скаргою до прокуратури, потім знову до суду, але правосуддя не поспішало. Протягом року справа переходила з одного суду до іншого.

Тим часом виконавці, навіть не повідомивши власника майна, демонтували та вивезли з пекарні все обладнання. На підприємстві не залишилося навіть меблів і телефонних апаратів. Осадчев звернувся до прокуратури з проханням порушити кримінальну справу. Але співчуття там не знайшов. Розповідаючи про свої поневіряння, підприємець запитує: «Де шукати правду?». Він звертався до народних депутатів, а виконавча служба на їхні запити не відповідала. Більш того, йому не без погроз «пропонували» забрати скарги, намагалися обвинуватити в прихованні доходів. І проте судом другої інстанції з Осадчева повністю зняли обвинувачення. Суд у м. Черкаси відновив права бізнесмена в повному обсязі: йому мали повернути і приміщення, й обладнання пекарні, а оскільки до того часу його вже продали, відповідальність за збитки суд поклав на держвиконавців. Але вони не взялися виконувати його рішення — обрали тактику зволікання. «За ці роки моє підприємство перетворилося на руїни, — нарікає підприємець. — Я був вимушений звернутися до Адміністрації Президента, і звідти до виконавчої служби надійшла вказівка «негайно розібратися», але вона, за великим рахунком, так і залишилася лежати під сукном у виконавців, від яких я отримую лише відписки. Я не вимагаю покарати їх — я тільки хочу повернути назад моє підприємство або отримати за нього компенсацію. Якщо не виконують вказівку Президента та судове рішення, то можна ставити запитання: а чи існує в нашій країні законність узагалі?»

Рішення суду і сьогодні чинне, всі скарги відповідачів відхилено, терміни давності на подачу зустрічних позовів минули. Каменем спотикання залишається виконавча служба — її працівники відмовляються виконувати закон. Як повідомило Осадчеву Черкаське обласне управління юстиції, Смілянському районному відділенню держвиконавчої служби встановлено термін для добровільного виконання (06.02.2004 р.). Але це розпорядження не виконали. Чи описуватиме виконавча служба своє майно, чи відразу його опечатає, як вона це зробила з майном підприємця?

Говорить адвокат Володимир Петренко, який вів справу Осадчева і де-юре, але поки що не де-факто вийшов із неї переможцем: «За десять років своєї адвокатської роботи я ще не стикався з таким явним і неприкритим беззаконням. Права підприємців порушують нерідко, але тут я вперше побачив, як легко можна забрати чужу власність, закрити підприємство та примусити бізнесмена починати все з нуля. Сміла — місто невелике, роботу тут знайти не так просто. Унаслідок описаних подій півтора десятка громадян виявилися на вулиці. Мій висновок: ще кілька років тому малий бізнес користувався підтримкою держави, зараз у цій сфері процвітає беззаконня та корупція».

Хоч як би там не було, сьогодні абсолютно очевидно, що саме з вини держвиконавців закрито єдиний у великому, як для Сміли, мікрорайоні магазин, зруйновано пекарню і не працює електропідстанція, відповідно знизилася сума сплачуваних до місцевого і державного бюджетів податків. На прохання «Дня» ситуацію коментує старший юрист компанії «Українська інформаційно-юридична група»: «Передаючи майно на зберігання третій особі, виконавці вийшли за рамки закону і повинні відшкодувати підприємцю збитки за демонтоване обладнання та зруйнування підприємства в повному обсязі. У результаті, виконавці своїми неправомірними діями завдали збитків державі». До цього, як кажуть, додати нічого.