Борги за енергію: вже не "до лампочки"
Як уже повідомляв "День", Кабінет Міністрів недавно ухвалив постанову про вдосконалення системи розрахунків за використану електро- й теплову енергію. Чи допоможе цей документ енергетикам - неясно, а новий етап перерозподілу власності в Україні цей папір розпочне напевне.
Ніхто не хотів платити
Українська енергетика перебуває у двозначному становищі. З одного боку, вона дотує решту галузей, які їй не платять за використану електроенергію. З іншого - українська економіка розсипається під тягарем завищених енерготарифів. Знизити їх енергетики не готові - суми, стягнені з платоспроможних споживачів, "розтягують тонким шаром", аби виробити електроенергію для всіх, зокрема й для неплатників. А геть усі споживачі платити не в змозі - цілковита оплата за завищеним тарифом багатьох із нинішніх неплатників перетворить на банкрутів.
Адже грошима нині оплачується менше п'ятої частки відпущеної електроенергії, решту - бартером або векселями Національного диспетчерського центру. А ці векселі можна перетворити на "живі" гроші лише зі знижкою на 60%. Остання обставина означає, що ринок оцінює електроенергію принаймні удвічі дешевше, ніж за неї правлять енергетики. У свою чергу, останні не в змозі платити, за газ, вугілля, мазут і ядерне паливо, позаяк у них знов-таки немає грошей. Словом, взаємна заборгованість між українськими підприємствами росте й далі.
Конвертуйте, й вам відплатиться
Усе ж таки в орієнтованих на експорт галузях спад торік призупинився, а на деяких підприємствах навіть позначилося певне зростання. Звідки "дрівці"? Від посередників, ясна річ.
Українська модель приватизації значно більшою мірою, ніж, скажімо, російська, може претендувати на лаври найноменклатурнішої й непрозорої. Від розмаїття форм і способів переходу підприємств у приватні руки в іноземних інвесторів дзвенить у вухах і підгинаються коліна. Лише рідний директорський корпус залишається веселим і бадьорим, заповзято консолідуючи у власних руках пакети акцій, які належать трудовим колективам. Держава директоратові донедавна підігравала, пропонуючи зовнішнім інвесторам далеко не контрольні пакети акцій, тим часом як українське законодавство утримує в чорному тілі кожного стороннього інвестора з незначною часткою статутного фонду.
Навчені успішним досвідом російських колег, українські неформальні промислово-фінансові групи розпочали лобіювати запровадження у вітчизняну практику процедури перетворення (конвертування) боргів на права власності. Час обрали слушно: в енергетиці - криза, підприємства вже перетворилися на акціонерні товариства, але попередньо позбулися оборотних коштів. Слід зауважити: не завжди заводи втрачали гроші не з власної волі - часом підприємства "сідали на картотеку", аби паразитувати на постачальниках і не сплачувати податки. Тож особливого жалю до "позбавленців" ні в кого бути не повинно.
Отже, є завдання: перетворити борги на власність. Його почали виконувати найбільш безпрограшним методом - енергетичним. А особливу пікантність ситуації надавало те, що Президент Л.Кучма останнім часом не раз виступав на користь прискорення приватизаційних процесів в енергетичній галузі.
Родзинка
Аналізувати текст постанови Кабміну - нудна справа. Наведемо з неї лише один юридично бездоганний пасаж: "...забезпечити переукладання ... договорів зі споживачами електричної й теплової енергії, передбачивши в них ... заставу майна та майнових прав ... як спосіб забезпечення виконання зобов'язань з оплати спожитої електричної й теплової енергії".
Ця ідея могла народитися лише в холодному і тверезому розумі банкіра, а ніяк не в голові чиновника, заклопотаного проблемами "захисту вітчизняного товаровиробника".
Підсумком реалізації цієї постанови, мабуть, буде масштабний перерозподіл власності у країні по ланцюжку платежів "споживач - енергетика - постачальники палива вітчизняні - постачальники палива зарубіжні". Можливо, за певних обставин останню ланку до столу й не погукають, але з Москви добиваються запрошення вельми енергійно.
Навряд чи директорат великих орієнтованих на експорт підприємств сидітиме склавши руки та байдуже позиратиме, як у нього з-під носу цуплять один шматок власності за одним. Напевне, процесу конвертування боргів на власність чинитимуть найжорстокіший опір.
Найм'якший варіант порятунку пригрітої директоратом власності полягає в запрошенні "іноземного" інвестора, котрий і погасить борги, легально діставши контроль над підприємством. Такий варіант можливий, але він не єдиний. Далеко не кожне підприємство має партнерську структуру, спроможну водночас погасити величезні борги - отже, "середнячкам" буде непереливки. Навколо них почнуться конфлікти - помірні, з переходом на сильні.
Не виключений й цілком інший поворот подій: приміром, жорстке лобіювання інтересів боржників у парламенті чи президентському оточенні - в Україні можливо все. Та за будь-якого розкладу нудним це літо не буде - постанова Кабміну вимагає переукладення договорів із заставою майна протягом найближчого місяця, а повернення боргів - до 1 жовтня.
