Чого чекають шахтарі від Порошенка-президента?

Заспокоїти схід — перше вирішальне випробування нового Президента. До слова сказати, Петро Олексійович вже зробив перший підхід до цієї «штанги». Пригадуєте, місяць тому ЗМІ писали, що Порошенко обговорив з лідерами європейських держав (Польщі та Німеччини зокрема) перспективи створення робочих місця на Донбасі. І це оцінили.

За два дні до виборів у Києві Конфедерація вільних профспілок України організувала круглий стіл з промовистою і дуже актуальної теми — «Шахтарі за стабільність та збереження робочих місць». Формат був, м’яко кажучи, особливим. Зі сторони, видалось, що шахтарів висмикнули з гарячого Донбасу в Київ, щоб ті запевнили журналістів, що трударі донбаських шахт дуже хочуть бачити в кріслі Президента Юлію Тимошенко. Практично кожен виступ починався з оповідки про те, що відбувається на сході: під дулом кулемета директори шахт віддають терористам вибухівку, призначену для роботи; на блок-постах перетрушують усі машини, особисті речі; батьки бояться відпускати дітей у літні табори на відпочинок, бо раз по раз з’являється інформація про захоплені санаторії... А закінчувався — «голосуймо за Тимошенко, бо вона стільки доброго зробила для трудівників Донбасу». До слова, заслуги, які приписувались Юлії Володимирівні, сумнівні. Але, коли ми вже йшли, нас наздогнав один чоловік, зі словами: «я не хочу, що у вас склалось враження, що шахтарі так вже підтримують Тимошенко, це неправда». Та й «Партія регіонів як виразник політичних поглядів сходу» — це теж міф, придуманий політтехнологами, пояснив співрозмовник «Дня». «За них про інтереси регіону ніхто не турбувався. Шахти по року стяли без роботи», — пояснив він.

Хто є моральним авторитетом для Донбасу і чи зможе Петро Порошенко стати тим, хто заспокоїть регіон, та що він для того повинен привезти з собою у свій перший візит на Донбас — відповіді на ці запитання в коментарях.

КОМЕНТАРІ

Віктор ДЕМ’ЯНЕНКО, ДП «Донбасантрацит»:

— Наше місто (Красний Луч) — не голосувало і я дуже радий цьому. Тому що наші знову проголосували б і не вгадали. Знову проголосували не за того, за кого потрібно. Вони вже голосували років 5 тому і вибрали такого президента, що краще б не обирали. Тому я задоволений результатами. Я думаю,що прийшла до влади така людина, яка не є самогубцем і буде намагатися покращити ситуацію.

Щодо порад п’ятому Президенту, то йому потрібно займатися більше економікою і боротьбою з корупцією. Донбас же завжди грабували. По-перше, робочих місць немає. Всі шахти працюють на межі. Ми всі перейшли на газ. Це взагалі було злочином — провести газ у вугільному регіоні. Нема збуту вугілля — хоча його можна було завозити в котельні — а це — робочі місця, і заробітні плати... Потрібно піднімати вугільну промисловість і відмовляти від російського газу. А не стояти на колінах і просити, щоб нам дали дешевий газ по 265 гривень за тисячу кубометрів. Відкрийте свою вугільну промисловість, дайте робочі місця. Програми є. В центрі тут знають, як це робити. Потрібно забезпечити регіон електроенергією і вугіллям. Більше нам нічого не потрібно. І ми собі зможемо нормально працювати. А жити на вугіллі і купувати газ — це злочин.

Що ж до того, як «заспокоїти» населення тут, то з людьми треба говорити, їхати сюди і говорити, багато говорити, пояснювати як і в чому вони помиляються... Шахтарі ж Донбасу не бачать, що відбувається в Криму, щоб вчитись на чужих помилках.

Недоліком цієї влади — те, що вона не пояснює людям, як працюють російські шахти. Потрібно це все показувати, давати більше інформації: яка там економіка, як тут допомагає держава шахтарям, розказувати які дотації держава виділяє. Їм потрібно показувати, що Росії взагалі невигідно мати тут шахти, а тому їх закриють, у працівників не стане роботи. От тоді шахтарі задумаються. А так, гроші вони поки що отримують, заробітні плати є. І їм все одно. Більше того вони придумали, невідомо чому, що Росія їх врятує. Хоча в Росії погано. Там залишилось 4 шахти, собівартість вугілля на яких там набагато менша.

Потрібно також показувати, що буде, якщо пануватиме ДНР: що люди отримуватимуть, як працюватимуть. Розбудити шахтарів дуже складно. Але реально.

Михайло СТАШИНА, прохідник шахти імені «Известий» (ДП «Донбасантрацит»)

— Надіємось, що закінчиться на сході це протистояння, ці блок-пости, це мародерство. І зараз надія тільки на Порошенка.

Промисловість Донбасу уже багато років тільки йде на спад (за даними Держкомстату у Донецькій області за перший квартал цього року було найбільше в Україні падіння промислового виробництва — мінус 15 відсотків — «День»). Ми робимо вигляд, що працюємо, отримуємо гроші. Але у нас нічого не розвивалось, техніка не покращувалась. Я починав працювати в вугільній промисловості у 1981 році — вистачало техніки всім, було нове обладнання. Одна шахта давала видобутку стільки, скільки сьогодні дають сім шахт.

Зараз вугільна промисловість — нікому не потрібна. Швидше за все, тут просто відмиваються гроші.

Новій владі конче потрібно привести інвестора і розпочати боротьбу з корупцією. Також необхідно розвивати всю промисловість, всі галузі економіки. Але де нам взяти інвестора? Наші ж, чомусь, сьогодні хочуть вкласти 10 гривень, а завтра отримати — 1000. А так же не буде.

Попередній заступник міністра палива та енергетики Ігор Попович обіцяв, що китайці нам побудують нові заводи і з’являться нові робочі місця. Тепер Порошенко домовляється про це з Меркель, яка нам теж обіцяє... А ми віримо. Побачимо, що з того вийде.

Нам потрібно переймати іноземну практику, коли це приносить користь. Тим більше, робочі місця. Ми розуміємо, що нормальний інвестор буде скорочувати робочі місця. Йому ж не потрібно стільки управлінців і обслуговуючого персоналу. А безробіття на Донбасі з кожним роком тільки збільшується. Нема людям де працювати. Шахти закриваються, тепер їх стало вдвічі менше. У нас профіцит вугілля. Ми добуваємо і навіть не маємо куди його продавати.

Нам варто дивитись на захід. Я служив в Німеччині свого часу, а народився в селі під Брянськом (РФ)... І я тоді ще дивувався: як жили переможці, і як жили переможені: дороги, сервіс, авто і все інше.

У Росії та ж сама корупція, що в нас тут. Я переконуюсь у цьому щораз, коли їжджу до родичів. Візьму якийсь шмат м’яса, то на кордоні — заплати на російській митниці, а потім ще й на українській. От в цьому ми точно рідня.

Та все ж, будемо надіятися на краще. Я вважаю, що захід нас обігнав на років 50 в усьому, починаючи з техніки, закінчуючи мисленням. Тому нам є чого повчитися. І добре, що ми тути розвернулись.

Віктор БОНДАРЄВ, шахтар із Луганської області:

— У нас одна ціль — щоб цей безлад в країні якнайшвидше закінчився і запанував мир і порядок.

Нам ніхто не забороняє працювати, але паніка навколо — постріли та озброєні люди в містах — значно ускладнюють роботу.

Я спілкувався з людьми і приблизно 40% з них — хочуть в Росію. Але вони не розуміють і не можуть обґрунтувати своє рішення. Для них там краще — і на цьому кінець розмови. Коли в Ростові-на-Дону лікар отримує 15 тисяч рублів, з яких шість тисяч віддає за квартплату. Хіба це краще?

Ще 40% — за єдину Україну, але вони мовчать, бо бояться. Багато шахтарів, пенсіонерів, робочих — не хочуть війни. Але вони бояться виступати проти озброєних людей. Як під’їдуть хлопці вночі з автоматами — то вже ніхто і не врятує, ніяка міліція не допоможе. А 20% — взагалі ніяк не переймаються ситуацією, мовляв, що буде, те буде.

Олександр КОЧУБЕЙ, бригадир шахтоуправління «Луганське»:

— Шахтарі сходу хочуть того, що й шахтарі всієї країни — миру, стабільності, розвитку своїх підприємств, достойної заробітної плати і турбуватись про власні сім’ї. Ми хочемо, щоб на нас звернуло увагу нинішнє керівництво держави. Я думаю, нікому в нашій країні не хочеться бачити, як помирають люди, молоді хлопці.

На сторону бойовиків йде дуже мало шахтарів. Менше 20% тих, з ким я спілкувався. У кожного ж своя голова на плечах.

Поки що ми працюємо. Але якщо все так і далі продовжуватиметься, то можемо залишитись і без заробітних плат. Всі бояться тепер працювати із сходом.

Олександр РУДЕНКО, начальник дільниці з видобутку вугілля шахти «Відродження» держпідприємства «Львіввугілля»:

— Ми дуже залежні від Донбасу, адже зі сходу нам, як мінімум, постачають вугілля, техніку, вибухівку. І наразі ці зв’язки знаходяться під великою загрозою. Ми не впевнені, що переведені гроші дійдуть до продавця, також ми не можемо доставити замовлення, оскільки всі бояться їхати на схід. Адже там вантажі зупиняють, грабують.

Я закликаю піднятися і дати відсіч всім, хто заважає нам працювати. Потрібно зробити так, як в 90-х роках, коли піднялися всі шахтарі і навели лад в державі.