Чому не клює?

На вихідних українські рибалки відзначатимуть професійне свято — День рибалки, яке бере свій початок з 1988 року. Цього року, окрім традиційних привітань, рибалки можуть отримати набагато вагоміший подарунок: саме сьогодні парламент планує розглянути в другому читанні законопроект «Про рибне господарство». Якщо нардепи таки зважаться і підтримають його після 20 років зволікань, кажуть експерти, то рибна галузь отримає другий шанс. Тож чому цей документ такий важливий для галузі? Які проблеми зараз має рибне господарство? Коли почнуть будувати новий океанічний флот в Україні? Про це та інше в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів голова Державного агентства рибного господарства України Віктор ДРОНИК.

— Що змінить у рибній галузі ухвалення винесеного на друге читання в парламент законопроекту «Про рибне господарство»?

— Він дасть можливість насамперед швидко залучати вітчизняні інвестиції, аби розвивати рибну галузь. Документ систематизує всі напрямки роботи і започаткує єдині правила гри (чого не було раніше). Він, наприклад, зробить більш жорстким порядок отримання ліцензій на промисловий вилов риби. Сьогодні ліцензії на промисловий вилов мають 600 користувачів, але в рибній галузі працює 400 підприємств. Така надмірна кількість нежиттєздатних риболовів виникла, бо для отримання ліцензії фактично потрібно лише подати заявку. Ми ж пропонуємо видавати квоту не менше ніж на 5 років, а також збільшити обсяги квот. Тож претендент на промисловий вилов повинен буде мати рибальський арсенал (сучасні судна, засоби лову, переробку тощо). Це укрупнить ринок: з нього піде третина, залишиться 250-300 підприємств для промислового вилову риби на професійній основі, які будуть легально сплачувати зарплатню й податки. Також ці заходи помітно зменшать навантаження на українські водойми і зроблять браконьєрство невигідною справою. А головне — це дасть поштовх для розвитку та стабілізації рибного бізнесу, бо, наприклад, у підприємства цього року є квота в достатньому обсязі, а на наступний рік через багато суб’єктивних факторів підприємство може отримати набагато меншу квоту або й взагалі не отримати її. Закон дасть упевненість у завтрашньому дні.

Крім того, він вводить поняття єдиного риболовецького майнового комплексу. Це спрощує взаємини підприємців-орендарів чи власників внутрішніх водойм із банками. Вони отримують можливість планувати свою фінансову, а значить, і господарську діяльність.

Загалом же документ направлено на адаптацію до європейського законодавства. Зокрема, він спростить ухвалення до кінця 2011 року постанови про обов’язковий сертифікат походження риби для імпортерів.

«ДО КІНЦЯ 2011 РОКУ ПОЧНЕТЬСЯ БУДІВНИЦТВО РИБОПЕРЕРОБНОГО ЗАВОДУ В КЕРЧІ»

— Яку суму інвестицій очікуєте до кінця 2011 року? Які бізнес-проекти вже готові?

— У 2011 році в рибну галузь очікують до 20 мільйонів євро інвестицій. Аби ж її підняти, приплив інвестицій повинен становити від 500 мільйонів до мільярда гривень на рік.

За рахунок державно-приватного партнерства до 2016 року в Україні планують побудувати чотири рибопереробних заводи (в Маріуполі, Севастополі, Одесі та Керчі). Уже готовий проект рибопереробного заводу в Керчі. Є й український інвестор. Будівництво почнеться наприкінці 2011 року. Орієнтовна сума інвестицій — 5 мільйонів євро.

Ізраїльські інвестори цікавляться побудовою установки замкнутого водопостачання для вирощування осетрових (виробництво п’яти тонн чорної ікри та ста тонн м’яса в рік). Такий проект коштує 6-9 мільйонів євро. Іноземці готові вкласти 80% інвестицій, але решту 20% має дати держава. Восени наші фахівці відвідають Ізраїль, вивчать досвід, а потім почнеться будівництво.

Крім того, зараз фахівці рибагентства спільно з українськими інвесторами вивчають данський досвід будівництва мукомельних підприємств. Через місяць вони дадуть висновки, після цього розпочнеться розробка проекту. Заводи з виробництва рибного борошна з дрібної риби дуже цікаві для нас, бо сьогодні в Україні виловлюють багато тюльки та кільки, які переробляють на рибну муку, комбікорми, рибний жир тощо. На ринку існує великий попит на комбікорми і не тільки для риби.

Також є інтерес з боку Росії збудувати на Молочному лимані рибовідтворювальний завод. Реалізація проекту дасть можливість протягом 3-5 років відновити запаси Азовського моря.

— Щоб залучати інвесторів, треба знати свої переваги. Після виходу з СРСР жодна з влад не робила детального аналізу стану рибного господарства, тож хіба можна в таких умовах щось розвивати? Скажіть, коли буде проведено інвентаризацію українських водойм?

— Після розпаду Радянського Союзу Україна з усіх водойм та в світовому океані виловлювала за рік близько мільйона тонн риби, а зараз — 230 тисяч тонн. Тобто падіння за 20 років — 60%. Потенційні втрати бюджету від внутрішнього рибного недобору складають 325 мільйонів доларів. Але країна спокійно може замінити до 50% імпорту (у 2010 році завезли 450 тисяч тонн на суму 650 мільйонів доларів) своїми внутрішніми потужностями. І до цього треба йти.

Сьогодні агентство силами рибоохорони вже провело попередню інвентаризацію водойм. Але остаточні дані про те, в якому стані знаходяться українські внутрішні водойми, отримаємо в кінця липня 2011 року, коли облдержадміністрації подадуть нам заключні дані з водної інвентаризації. Після цього буде зрозуміло, скільки в окремому регіоні водойм питного, технічного та рибогосподарського призначення. Після ухвалення зазначеного законопроекту, маючи такі дані, можна легко скласти мапу інвестиційного розвитку рибного господарства для інвесторів та збільшити внутрішнє штучне (товарне) вирощування риби. Товарне рибництво за своїми характеристиками спроможне конкурувати з курячим бізнесом. На ставкову рибу є попит, а ринкова ніша незайнята.

«65% ВОДНИХ РЕСУРСІВ ВИКОРИСТОВУЮТЬ НЕЕФЕКТИВНО»

— А як оцінюєте ефективність використання українських рік, ставків та озер сьогодні?

— 65% водних ресурсів використовують неефективно. Ця неефективність виявляється в тому, що з 1 га водного плеса озера чи ставка виловлюють менше 4 ц риби (400 кг). Середня ж продуктивність водних ресурсів в Україні становить близько 5—10 ц з га, тоді як у світі навіть до 30 ц. Тому наша мета — максимально скоротити промислове навантаження на водойми загального значення (водосховища та моря), паралельно збільшивши штучне (товарне) вирощування риби в українських внутрішніх водоймах. Але поступово зменшувати промисловий вилов можна тільки на той показник, на який наростили товарне виробництво. Внутрішні водоймі — це саме той могутній потенціал, якій дасть змогу віднайти баланс між імпортом та внутрішнім ринком.

— Коли почнеться штучне вирощування риби і що для цього потрібно?

— У вирішені цього питання нам також допоможе закон «Про рибне господарство», яким нарешті буде розв’язано вузол, з яким не могли впоратися роками. Передбачено єдиний підхід до внутрішніх водойм для здійснення рибогосподарської діяльності як до цілісного та нерозривного майнового комплексу. Сьогодні підприємець, аби вирощувати, наприклад, в ставку чи озері рибу, окремо платить за землю під водою, за воду та за гідротехнологічні споруди. Після ухвалення закону всі ці три складові будуть об’єднані в єдиний комплекс, тобто платня буде єдина. Співпраця з банками (можливість отримати кредити) спроститься і почнеться приплив інвестицій. Якщо парламент та глава держави підтримає нашу ініціативу, то товарне виробництво риби щороку зростатиме в середньому на 20 тисяч тонн. Тобто за 5 років можна вийти на пристойний показник внутрішнього виробництва — 100 тисяч тонн, що знизить залежність України від рибного імпорту.

— А що сьогодні з імпортом на вітчизняному рибному ринку?

— Його частка зменшилася на 10% порівняно з 2010 роком і сягнула 65%. До речі, повертаючись до питання ефективного використання ресурсів, треба додати, що сьогодні не можна говорити, що наші водойми занепадають. Ці 4 ц з 1 га водної території подає офіційна статистика. Але вилов фізичних осіб — підприємців та браконьєрів — узагалі ніяк не підраховують. На мій погляд, сьогодні близько третини виловленої риби знаходиться «в тіні».

— Під час останньої нашої з вами розмови ви говорили про повернення у власність держави залишків океанічного флоту. Чи увінчалися спроби успіхом?

— У 1991 році було 230 одиниць океанічного рибальського флоту. Зараз держава володіє 140 суднами рибальського флоту. З них двом державним компаніям — «Сервіс» та Fishing company — належить 5 океанічних суден. Але де-юре ці п’ять суден перебувають у залежності від підприємців з інших держав, бо раніше вони стали кредиторами цих суден. Сума кредитних боргів — 10 мільйонів доларів. Чотири судна працює у водах Нової Зеландії, і все зароблене йде на погашення відсотків. Ми підготували пакет документів, щоб ці судна прокредитувати в державних чи приватних вітчизняних банках, але кредитів не дають, оскільки нема чого віддати під заставу. Існує другий варіант вирішення питання — продати одне судно і викупити решту. Агентство готове втілити якийсь із варіантів, але зараз потрібно погодження з Кабміном. Ми над цім працюємо.

«РОСІЙСЬКИЙ БІЗНЕС ГОТОВИЙ СПІЛЬНО З УКРАЇНСЬКИМ БУДУВАТИ ОКЕАНІЧНИЙ ФЛОТ»

— Наскільки мені відомо, кілька тижнів тому ви повернулися з переговорів із російськими приватними інвесторами, які хочуть в кооперації з Україною будувати океанічний флот. Чим завершилася розмова?

— Російські бізнесмени готові створити спільне підприємство для будівництва українського океанічного флоту. Але вони пропонують будувати кораблі в Норвегії, бо там, на їхню думку, сучасніші технології. Я з цим не погоджуюся, тому що Україна має піднімати власне суднобудування. Компромісним варіантом може стати будівництво корпусів в Україні, а внутрішню «начинку» для кількох перших кораблів можна купити в іншій країні.

— Коли реально розпочнеться закладка першого україно-російського судна риболовецького флоту?

— Оскільки мова йдеться про державно-приватне партнерство, то для старту кооперації з росіянами потрібна фінансова участь держави. Для цього Агентство розробило концепцію про державно-приватне партнерство. Концепція практично погоджена всіма зацікавленими центральними органами виконавчої влади. Але є декілька зауважень, які виникли радше від нерозуміння особливостей та специфіки рибної галузі, що суттєво відрізняє її від інших. Але, як кажуть, «шлях подужає той, хто йде». І цей супротив ми здолаємо. На основі Концепції написана цільова державна програма розвитку рибної галузі до 2016 року, яка передбачатиме щорічне фінансування рибної галузі державою. Будівництво першого судна океанічного флоту планується розпочати вже у 2012 році. Але це за умови затвердження концепції та цільової державної програми розвитку рибної галузі до 2016 року.

— Запитання від рибалок: коли Інститут рибного господарства напише програми з зариблення українських водойм місцевими видами риб (окунь, щука, лящ, судак), а не «переселенцями» зі Сходу, які погано нерестяться та пристосовуються в холодних українських водах?

— Агентство сьогодні зариблює водойми цими видами риб, але не в такій великій кількості, як їх виловлюють рибалки. Бюджетних коштів на це не вистачає. Нещодавно Агентство проаналізувало промисловий вилов (такі підприємці мають купувати у держави квоти, і ці гроші йдуть на відновлення рибного фонду) та вилов рибалок-любителів. З’ясувалося, що на Київському водосховищі в гарний день ловлять рибу до 3 тисяч осіб. Припустимо, кожен з таких рибалок піймав по 3 кг риби — це 9 тонн риби на день. Візьмемо з року 100 днів — й отримуємо 90 тонн виловленої рибалками риби. На мій погляд, треба переглянути підходи до любительської риболовлі. Агентство активно розробляє механізм, що дозволить комплексно підійти до любительської риболовлі з державної позиції. Необхідно втілювати в життя нові, спільно розроблені правила та узгодженні рішення, які б ураховували інтереси всіх.

— Але ж рибалки-любителі не завдають такої шкоди, як браконьєри, які взагалі нічого не платять за користування водними ресурсами, або ж промисловики, які купують ліцензію на вилов двох тонн риби, а реально ловлять в рази більше. Можливо, краще тут наводити лад?

— Я ж не кажу, що боротися з браконьєрами не треба. Потрібен комплексний підхід, але й брати участь у відновленні водних живих ресурсів також мають усі. Якби був рибний надлишок в наших водоймах — будь ласка, ловіть усі й не платіть. Однак якщо промисловики мають квоту на вилов обсягом 100 тонн і платять за це державі, аби відродити виловлене, то любителі ловлять 50 тонн в рік і просто вимагають зариблення. Чи правильно це?.. Як уже було зазначено, у законі закладено такий механізм, що бути браконьєром стане просто невигідно.

Крім того, на мою думку, повинні бути як ділянки загального користування (без оплати), так і спеціального користування, на яких будуть здійснювати любительське і спортивне рибальство на підставі нормативно-правових актів. Ці ділянки закріплюються за громадськими об’єднаннями, і вони повинні бути платними. А отримані кошти треба віддавати на відновлення водних живих ресурсів та поліпшення екологічної ситуації на водних об’єктах.

— А чому на розгляд парламенту так і не потрапив законопроект про збільшення штрафів за браконьєрство?

— Наші фахівці розробили й подали його депутатам ще в квітні 2011 року. Однак нещодавно ми отримали відповідь від парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності про те, що цей законопроект треба доопрацювати. Після доопрацювання він знову буде направлений до парламенту.

Разом з тим, незалежно від цього законопроекту, нам вдалося втричі підвищити оплату за використання водних живих ресурсів та на виході проект постанови Кабміну, яким збільшено в 3—10 разів таксу за нанесення шкоди рибному господарству при незаконній риболовлі.

Сьогодні при Агентстві розпочала роботу Громадська рада, так що спільними зусиллями, за допомогою громадськості, ми знайдемо розуміння та компромісне вирішення всіх питань.