Чому не спрацював єдиний податок?

Намагаючись розібратися з цим феноменом, автор змоделював ситуацію ціноутворення й оподаткування з найхарактернішою для малих підприємств структурою витрат і різним рівнем рентабельності продукції. При цьому для достовірності процесів, які розглядаються, було враховано можливість деякого зниження цін на продукцію, що випускається, під впливом неминучої конкуренції. В результаті з'ясувалося наступне.

При збереженні діючих цін рівень рентабельності продукції істотно не впливає на вигідність переходу до спрощеного оподаткування. Вигода не окупає навіть турботи щодо переходу на єдиний податок. А ось при зниженні цін під впливом кон'юнктури ринку (навіть на 7—10%) єдиний податок стає невигідним, оскільки призводить до прямого збитку.

Сьогодні аналітики відзначають падіння, яке продовжується, особистого й особливо виробничого попиту, що супроводиться зростанням конкуренції. Остання призводить до деякого зниження цін на багато які товари. За цих умов єдиний податок перетворюється на пастку. І не можна не зазначити, що більшість підприємців, які інтуїтивно утрималися від «податкового подарунка», не помилилися в своєму рішенні.

Аналіз показує, що встановлений останнім з названих указів рівень ставки оподаткування в 10% буде вигідним підприємцям тільки за умови зростання особистого й виробничого попиту. Сьогодні відзначається зниження такого попиту, тому реальна ставка оподаткування не має бути вищою за 5-6%.

Ставка оподаткування взагалі не може бути встановленою на всі часи незалежно від розвитку економічної ситуації в країні. Її потрібно міняти, своєчасно враховуючи кон'юнктуру, що складається, й прораховуючи наслідки рішень.