«Чорна мітка» для виноробів
Хто хоче нажитися на боротьбі з фальсифікатом?
Алкогольна індустрія не може поскаржитися на відсутність уваги до себе з боку держави. Щоправда, безкорисливою її не назвеш. Свіжий тому приклад — нещодавнє підвищення розміру щорічної плати за ліцензії на виробництво алкогольної продукції. До цього потрібно додати ледве не перманентне оновлення форми акцизної марки. Ось і зараз, із 1 червня, вводиться нова акцизна марка, яка, за деякими прогнозами, може проіснувати до... вересня.
А на черзі вже головна новинка сезону — контрольно-облікова марка, що народилася з легкої руки Президента. Президентський указ від 21 квітня 2005 року «Про вдосконалення контролю за виробництвом та обiгом алкогольних напоїв і тютюнових виробів» зобов’язав Кабмін у місячний термін розробити порядок їх маркірування, що й було втілено в проекті відповідної постанови уряду. Підготовленого, як завжди, кулуарно, без участі тих, кого він власне стосується. Однак немає нічого таємного, що б не стало явним: через свої канали про цей документ дізналися винороби і першими забили тривогу. Виробники лікеро-горілчаних виробів і тютюнники поки що мовчать, але навряд чи це можна пояснити як знак згоди...
Під лозунгом боротьби з тінізацією ринку алкоголю, рівень якої оцінюється в 20— 30%, передбачається ввести не просто ще одну інформаційну наклейку. За словами директора асоціації «Виноградарі та винороби України» В’ячеслава Пономарьова, нова система контролю за виробництвом алкогольної продукції буде автоматизованим комплексом, що містить інформацію про кожну пляшку вина, легально вироблену в Україні. А для нової справи, звичайно, будуть потрібні люди та виробничі потужності, оскільки в кожному регіоні спеціальні центри займатимуться нанесенням штрих-коду на контрольно-облікову марку (КОМ). Вартість однієї такої «диво-марки» становитиме 23 копійки. Винороби підрахували, що в усьому алкогольно-тютюновому ринку це виллється в кругленьку суму 1,5 млрд. грн. Директор Євпаторійського винного заводу (ТМ «Голіцинські вина») Сергій Голубенко не сумнівається, що «на цьому ділі хтось хоче заробити», а півтора мільярда через підвищення собівартості вина «ляжуть на плечі кінцевого споживача».
Найцікавіше, що інформація, яка міститься на КОМі, дублює ту, яка вже є на етикетці та акцизній марці, за винятком інформації про покупця і регіон продажу, яку контролюючі органи можуть дізнатися з товарно-транспортних накладних. «Ніякої необхідності в цьому немає», — так охарактеризував нововведення Пономарьов. За його словами, дана система контролю «змальована непрофесійно» з Росії, причому в той момент, коли самі росіяни від неї вже відмовилися. Чому обов’язково треба брати приклад із Росії, а не з європейських країн, де контролюється виробництво сировини для виноробства? — дивується комерційний директор винзаводу в Закарпатті (ТМ «Чизай») Андрій Пинькевич. А голова правління ЗАТ «Вікторія» (Одеська обл.) Владислав Плешивцев пропонує взагалі не поспішати з КОМом, а протягом кількох місяців подивитися, як вплине на ринок узаконена з 1 червня нова акцизна марка. За нею податківцям не важко буде встановити, куди і скільки відправлено продукції.
Винороби підозрюють винахідників КОМу в тому, що вони слабко уявляють собі технологічний процес у виноробстві. І на те є всі підстави. Головний винороб заводу «Коблево» (Миколаївська обл.) Віра Козливська розповідає: «Маючи асортимент продукції до 30 найменувань, завод кожен вид вина розливає 1—2 рази на місяць. Обсяг розливу визначається, виходячи з обсягів за попередні місяці, і це зрозуміло. Але як я можу знати, хто купить цю продукцію, скільки треба наклеїти контрольних марок для Дніпропетровська, Києва чи Львова? Це доведеться робити додатково, адже заявки надходять за день-два до відправки. І ось коли продукцію вже розлито, упаковано і складовано, її треба витягнути з коробок і наклеювати марки перед самим відвантаженням». Якщо підприємство випускає 26 видів продукції і має близько 80 дистриб’ютерів, то, відзначає Пинькевич, легко підрахувати, скільки доведеться наклеїти контрольно-облікових марок. «Так ми будемо займатися тільки наклеюванням марок, а коли ж займатися реалізацією продукції?» — вторить йому Плешивцев.
Така різка реакція виноробів пояснюється ще й тим, що вони не хочуть опинитися в ролі без вини винних. На їхню одностайну думку, у виннiй галузі фальсифікату просто немає: сьогодні підробляти вино в Україні немає жодної необхідності, оскільки діючі ставки акцизу дозволяють абсолютно легально будувати винний бізнес. Чи прислухається до цих аргументів нинішня влада?
