Чи бути білоцерківському металу?

Вже влітку цього року в Білій Церкві (Київська область) намічалося розпочати будівництво нового сучасного металургійного міні-заводу проектною потужністю 1,8 мільйона тонн металопродукцiї на рік. Цей проект вартістю близько $600 мільйонів має намір реалізувати компанія «Євро Финанс Лтд» — акціонер шести підприємств України з переробки металобрухту. Наприкінці березня вона навіть уклала соціальну угоду з місцевою владою, за якою забов'язуються побудувати школу, дитячий садок, чимало доріг, міст, автовокзал, бібліотеку тощо. За цією угодою місто мало отримати 300 мільйонів гривень інвестицій. А ще раніше, у лютому цього року, був підписаний протокол, за яким бюджет міста мав отримати понад 13 мільйонів гривень, району — понад 10 мільйонів гривень, а держави — понад 400 мільйонів гривень. Утім ці документи насправді більше нагадували протоколи намірів. І нині ще невідомо, чи розпочнуться роботи вчасно, хоча місто через спорудження цього підприємства могло б отримати п'ять тисяч робочих місць. Між владою і мешканцями з цього приводу виникла суперечка, яку було вирішено розв'язати на референдумі.

Наразі з цього приводу в місті йде інформаційна війна. Прибічники будівництва говорять про економічну доцільність та великі інвестиції, їхні супротивники — про загрозу навколишньому середовищу. Екологічна організація «Біла Церква — наш дім» наголошує на шкідливості такого підприємства як для міста загалом, так і для повітря, ґрунту, радіаційного фону. Окрема тема — річка Рось. Захисники природи побоюються, що завод просто «вип'є» річку, що призведе до екологічної катастрофи. Інші аргументи противників — це 1600 тонн шкідливих викидів на рік (це приблизно стільки ж, скільки нині викидає вся Біла Церква), 250 тонн шлаків щорічно й знищення при будівництві 6500 дерев і кущів.

Є деякі перестороги щодо будівництва міні-металургійного заводу в Білій Церкві навіть у Мінпромполітики, де побоюються, що внаслідок його запуску Україна може перетворитися з експортера металобрухту на його імпортера. А у місті навіть подейкують, що на новому підприємстві збираються переплавляти «чорнобильський метал»... Хто поширює такі чутки, звичайно ж, невідомо, але зрозуміло, що вони працюють головним чином на тих, кому не вигідно, щоб український метал купувала Росія.

Начальник відділу іноземних інвестицій Київської облдержадміністрації Володимир Коваль просто не розуміє, чому деякі місцеві депутати займають негативну позицію. «Була проведена експертиза, є офіційні висновки про те, що для навколишнього середовища цей проект не несе шкоди. Це зовсім не екологічна катастрофа для регіону», — говорить він. З цим згоден і начальник Білоцерківського управління водних ресурсів Петро Бабій. «Загрози для річки Рось з боку сталепрокатного заводу не існує і бути не може», — переконаний він.

Однак не та тепер колись прозора Рось. Вона щороку зацвітає через надлишок синьо-зелених водоростей. І слова про абсолютну нешкідливість заводу для річки люди сприймають, м'яко кажучи, скептично.

Та Міністерство охорони навколишнього природного середовища зробило позитивний висновок щодо будівництва. Воно вважає, що «будівництво може вважатися екологічно допустимим» і відзначає можливість переходу до наступної стадії проектування. Це фактично розв'язує руки інвесторам.

Однак міський голова Василь Савчук досі не визначився. На місцевому телеканалі він оприлюднив неоднозначну позицію, а відповідальність за вихід із цієї ситуації вирішив покласти на громадян міста. 27 травня у Білій Церкві з цього приводу було проведено референдум. На жаль, участь у ньому взяли менше половини громадян (25,9%). Відтак його визнано таким, що не відбувся. У чому річ? Адже в місті не було родини, де б це питання не обговорювалося. Здається, позиція тих, хто проголосував ногами, визначалася думкою: «Голосуй, не голосуй — все одно збудують!».

Керівник координаційної ради політичних партій і громадських організацій Білої Церкви Костянтин Бугайчук заявив: «З самого початку було зрозуміло, що результати референдуму не матимуть ніяких юридичних наслідків. Депутати використовували це питання для елементарного піару!».

Особливо активним противником будівництва виступав міський осередок БЮТ. Його активісти погрожують чиновникам, що підтримали інвесторів своїми висновками про безпечність майбутнього об'єкту, кримінальною відповідальністю і обіцяють і надалі активно перешкоджати будівництву, аж до перекриття траси Київ—Одеса...

І все ж тверезо налаштовані мешканці міста готові прислухатися до фахівців, які аргументують необхідність спорудження міні-заводу економічними чинниками. Як зазначив, зокрема, заступник губернатора з питань транспорту, промисловості, зв'язку та питань АПК Вадим Гуржос, Біла Церква — досить цікаве місце для будівництва цього підприємства. Тут є відповідна промислова інфраструктура, трудові ресурси (близько 200 тисяч населення), достатнє енергопостачання, вода, каналізація, газ і т.д. «Як промисловий регіон, це місто буде розвиватися досить сильно та успішно», — переконаний Гуржос. І дійсно, поблизу місця, де планується збудувати сталеплавильний завод, проходять траса Київ—Одеса й залізниця.

Не важко припустити, що спорудження нового заводу дасть новий поштовх для подальшого розквіту Білої Церкви. Звичайно, якщо міські депутати менше приділятимуть уваги політиці, а більше сил віддаватимуть спорудженню жител, доріг, озелененню і благоустрою, нарешті, контролю за якістю будівництва нового підприємства та зменшенню його викидів.