Чи пройде влада тест на інвестиційну «придатність»?

У останній місяць спостерігається тенденція до налагодження інвестиційних зв’язків між Україною та державами тихоокеанського регіону. Після кількаденного турне глави держави в цьому регіоні до України прибули перші гості — китайська делегація.

Паралельно вдома Україні почали готувати міжнародну піар-кампанію.Зробити це урядові нещодавно доручив глава держави Віктор Янукович. Як він зазначив, це потрібно для того, щоб змінити враження іноземних партнерів про те, що Україна — це «Тмутаракань». Привабити іноземні гроші в країну має допомогти і запровадження «Інвестиційної реформи». Її проведення протягом трьох років збільшить обсяг вкладень в Україну до 80 мільярдів дол. і покращить інвестиційні рейтинги держави. Як рекламуватимуть продукт «Україна» на міжнародній арені та про інвестиційні перспективи країни «День» запитав голову Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами Владислава КАСЬКІВА.

— Як виконуватимете доручення глави держави про тестування міністрів та голів облдержадміністрацій на предмет спроможності реалізувати інвестиційну реформу? Тести для чиновників уже склали?

— Не йдеться про «драконівські» методи перевірки на інвестиційну придатність. За два-три місяці група фахівців розробить потрібну методологію, подасть її на розгляд глави держави, і, сподіваюся, вже восени розпочнеться системний моніторинг органів влади. Я вважаю, що основним критерієм має бути не об’єм зіпсованого паперу в пошуках інвестиційного блага, а обсяг залучених інвестицій конкретним органом.

ДО КІНЦЯ РОКУ — 7,5 МІЛЬЯРДА ДОЛ. ІНВЕСТИЦІЙ

— Скільки коштів, за вашими підрахунками, залучить Україна до кінця 2011 року?

— До кінця року повинні вийти на 7,5 мільярда доларів, з яких не менше 25% — у межах національних проектів. Те, що ці кошти будуть, підтверджує процес активної протидії системі міжнародних контрактів, першим з яких є реалізація Національного проекту «Повітряний експрес». За ним уже в травні розпочнеться будівництво залізниці. Щодо решти проектів до середини літа завершиться розробка ТЕО, і на початку осені будуть готові бізнес-плани. Тоді розпочнеться їхня агресивна реклама — road-show — в 25 основних світових фінансових центрах. Велика ставка на Азіатсько-тихоокеанський регіон. Важливим залишається також європейський напрямок, особливо з огляду на окреме приєднання до зони вільної торгівлі. Мабуть, уже до кінця 2011 року за низкою проектів підпишемо інвестиційні договори. Плануємо, що будуть готові бізнес-плани за Національними проектами «Відкритий світ», «Доступне житло», «Чисте місто». Адже раніше українські державні мужі їздили скрізь і пропонували співпрацю, але розроблених за міжнародними правилами інвестиційних проектів не було. Особливий акцент ми ставимо на будівництво термінала з прийому скрапленого газу. Створення LNG-термінала — це питання політичної незалежності України.

— Поясніть, що ви маєте на увазі під останньою тезою?

— Політика, як казав класик, — це концентрований вигляд економіки. Саме тому енергетика — ключова складова успішного розвитку економіки та політичної незалежності України. І якщо немає альтернативи енергетичним поставкам із Росії, то так чи інакше це впливає на політичні рішення. Тому перед нами стоїть завдання — створити альтернативний шлях надходження газу в Україну з чорноморського узбережжя через термінал зі скрапленого газу в обсязі десяти мільярдів кубометрів.

Тепер повернемось до проектів, які готуються на осінь. Загалом заплановано сформувати інвестиційний портфель із 15 проектів, де третину складають національні, а решту — ключові галузеві, або регіональні. Для галузевих проектів визначили три напрямки, які цікавлять світову спільноту в глобальному сенсі: аграрний сектор, збільшення транзитних потужностей та енергетична безпека (транзит енергоносіїв і нові джерела енергії). Тобто в цій частині приватний бізнес розробляє масштабні загальнодержавні проекти, а ми допомагаємо просувати їх на світових ринках.

— Наведіть приклад такого галузевого проекту в аграрному секторі.

— Наприклад, потрібно залучити іноземців до створення загальнодержавної системи оптових інвестиційних ринків, які з часом переростуть у продовольчі оптові біржі. Для дрібних виробників аграрної продукції вигода від цього очевидна — вони зможуть дорожче продавати продукцію за рахунок скорочення доходів різноманітних посередників, які сьогодні «з’їдають» левову частину доходів сільгоспвиробників. Крім того, в перспективі ці підприємці зможуть зі своєю продукцією виходити на міжнародні ринки.

— Експерти підтримують ідею реалізації нацпроектів. Але перш ніж їх рекламувати у світі, радять змінити якість продукту під назвою «Україна» та проводити інвестиційну реформу в комплексі з рештою структурних змін в економіці. Чи поділяєте ви таку точку зору?

— Певна річ, у комплексі з рештою структурних реформ інвестиційний результат був би значно кращий. Але навіщо чекати на звершення всіх реформ? Треба починати змінювати інвест-клімат поступово, і кожен компонент інвестиційної реформи України, і Банк розвитку, і фонд регіонального розвитку, біржа національних проектів та інші фундації принесуть позитивні зрушення в цьому напрямку.

ІДЕЯ КОНСОРЦІУМУ З БУДІВНИЦТВА LNG-ТЕРМІНАЛУ ДУЖЕ ПЕРСПЕКТИВНА

— Перейдемо до національних проектів. Узяти участь у проекті будівництва LNG-термінала вже висловили бажання 34 компанії. Чи означає це, що Україна робитиме ставку на інвестиційний пул інвесторів, а не на одного гравця?

— Про остаточний формат будівництва термінала можна говорити, маючи на руках його техніко-економічне обѓрунтування, бо на основі цифр буде зрозуміло, який обсяг інвестицій, термін окупності проекту тощо. Однак можу сказати, що головну роль у проекті має відігравати приватний капітал. Проте, зважаючи на стратегічну важливість проекту, держава повинна обов’язково мати міноритарну, в ідеалі — контрольну частку в LNG-терміналі. Було б добре, якби ми відразу вирішили не лише питання інвестицій у будівництво, а й власників ресурсу.

— У такому разі є декілька реальних претендентів: Азербайджан, Алжир, Катар?

— Претендентів значно більше. Саме тому ідея консорціуму з будівництва LNG-термінала дуже приваблива і перспективна. Адже в межах інвестиційного пулу можуть працювати як «чисті» інвестори, так і власники ресурсу. Україна не хоче замикатися тільки на поставках скрапленого газу з каспійського регіону. Бажано було б мати можливість диверсифікувати ці поставки через Босфор.

— Тож, якщо я правильно розумію, Україні в такому разі цікаві Алжир та Катар, які можуть дати скраплений газ, альтернативний азербайджанському? Водночас навряд чи вдасться обійтися без участі в будівництві LNG-термінала турецьких компаній, з якими доведеться домовлятися про поставки нечорноморського газу через чорноморські протоки, які сьогодні й так перенасичені нафтовими танкерами?

— У вас дуже компетентні питання. Такий сценарій цікавить українську сторону, але він один із декількох можливих варіантів. Утім, це не вичерпний перелік можливих партнерів. Говорити ж про конкретну модель будівництва термінала будемо після проведення тендера.

— Нещодавно прем’єр-міністр повернувся з Китаю і, як повідомляють наші джерела, привіз з собою новий пакет інвестиційних домовленостей. Розкажіть про перспективу українсько-китайської співпраці на цей і наступний роки.

— «Повітряний експрес» — це перший з конкретних проектів між нашими країнами. Сьогодні обсяги китайських інвестицій у Росію чи європейські країни вимірюються мільярдами доларів, а з Україною не було жодного реального проекту співробітництва. «Повітряний експрес» відкриє двері Україні до китайських інвестицій. 18 квітня було підписано низку нових контрактів про фінансування інших національних проектів. Нарешті ми зможемо розпочати будівництво окружної київської дороги, яка є важливим проектом розвитку інфраструктури. Важливо, що виникла можливість для залучення прямих інвестицій без державних гарантій. Уже підписано меморандум із китайською стороною про «вливання» 3,5 мільярда доларів у три проекти поза «Повітряним експресом». І що важливо, форма співпраці — без державних гарантій.

ПРИТІК ПРЯМИХ КИТАЙСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ У 2012 РОЦІ ОЧІКУЄТЬСЯ ДО 5 МІЛЬЯРДІВ ДОЛ.

— Ідеться про національний проект «Чисте місто» (будівництво сміттєпереробних заводів), «Доступне житло» та «Чиста вода»?

— Цілком імовірно, але остаточний перелік буде вироблено після підписання контрактів з китайською стороною. Уже намітилися основні теми для подальшої співпраці й визначаються фінансові механізми взаємодії. Як я сказав, вони будуть без залучення державних гарантій, але за участю державних та комунальних структур. Якщо Україна відкриє цей канал, то наступного 2012 року спокійно можна розраховувати на потік прямих інвестицій із Китаю в розмірі до п’яти мільярдів доларів.

— Нещодавно ви підписали попередню домовленість із в’єтнамською компанією Viettel про інвестування нею 600 мільйонів доларів у побудову оптоволоконної мережі для широкополосного доступу в інтернет за проектом «Відкритий світ». Чому обрано саме цю компанію, адже в Україні є свої телекомунікаційні «монстри», такі як «Укртелеком» і «Датагруп»?

— Україна працює в ринкових умовах. І коли якась компанія, незалежно від походження й форми власності, зголосилася вкласти кошти в національний проект, який принесе користь суспільству, особливо освітній галузі, то навіщо відкидати цю пропозицію? В’єтнамська компанія входить у двадцятку провідних телекомунікаційних компаній світу. Це такий собі світовий «монстр» телекомунікаційного ринку з великим потенціалом та інвестиційними можливостями. Якщо вона хоче вкладати гроші в розвиток української комунікаційної інфраструктури — це її право. Хіба це заважає в умовах конкурентного ринку зазначеним українським компаніям будувати свої мережі? Аж ніяк.

— Але в такому разі на внутрішній ринок пускається інший гравець, який відхопить чималу частку цього ринку. Чи висловлювали українські компанії свою готовність працювати над цим проектом спільно з в’єтнамською компанією?

— Ми проводили консультації з українськими компаніями на предмет такої спільної роботи. І я не виключаю варіанта партнерства Viettel з будь-якою українською компанією. Цей проект має перспективу розвитку або в партнерстві з різними компаніями, або через придбання Viettel якихось українських компаній.

— З інвесторами яких країн Україні найдоцільніше реалізовувати проект «Чисте місто»?

— Технології сміттєпереробних заводів різні. Цікавий досвід Японії, Скандинавських країн, Австрії, Іспанії, Китаю. До речі, Китай цікавий тим, що там сміття також потрапляє на переробку «гамузом», тоді як у Європі переважає його роздільна переробка. Але в цих варіантах є свої мінуси. В українських містах природа «сміттєвої» проблема різна, може бути специфічне промислове підприємство, тому за основу можна взяти чотири-п’ять різних технологій, які впроваджуватимуться.