«Дах» для посередника

В Україні тепер страшенно не люблять посередників і навіть прагнуть декого з них так би мовити «обнулити». Добре це, чи погано, сказати важко. Та якщо вже держава обрала таку політику, то мала б ухвалити відповідний закон, заборонивши усе посередництво «як клас», а його представників відправити або у Сибір, або у інший «далекий край — аж на Донбас». Цього, звичайно ж, не станеться — не ті часи. Більше того, не любов тепер не класова, а вибіркова. Одних посередників, згідно з такою ідеологією, можна, як мовиться, опустити на рівень плінтусу, інших — підняти вище стелі. А далі? Далі не можна, бо там уже «дах». Той самий, який працює ліфтом, щоб одних принижувати, а інших фінансово звеличувати... А найгірше, що цю роль виконують не кримінальні авторитети, а сама держава, принаймні, деякі її представники. І при цьому ані на мить не замислюються над тим, які ж наслідки для економіки матиме ця їхня діяльність, як позначиться, скажімо, на зростанні інфляції чи падінні ВВП. Головне, щоб посередником був не хтось чужий, а свій хлопець. А ще краще — той же таки начальник «ліфтингу».

Та досить говорити загадками. Днями до редакції випадково потрапило звернення одного з народних депутатів до міністра економіки і одночасно голови Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля Богдана Данилишина, написаний на початку січня цього року. У ньому народний депутат, спираючись на звернення до нього представників нафтовидобувних та нафтопереробних підприємств, просив вказаного чиновника, який досить зручно вмостився на двох стільцях, не допустити збільшення (у п’ять разів!) комісійного збору за організацію та проведення відповідних аукціонів. При цьому у зверненні робилося посилання не на чутки, а на протокол Аукціонного комітету від 23 грудня 2008 р. № 187 УМВБ-Н/ГК. У листі вказувалося, що існуючий розмір плати за ці посередницькі послуги, який сформувався у попередні роки (0,1% від вартості проданого товару), покриває усі витрати біржі на проведення аукціону та навіть формує значний її прибуток (за деякими даними за один аукціон УМВБ нині отримує близько 300 тисяч гривень). Водночас народний депутат нагадував міністрові економіки ази відповідної науки, згідно з якими таке необгрунтоване рішення Аукціонного комітету «вплине на здорожчання нафти і, як наслідок, нафтопродуктів, що особливо неприпустимо в період фінансової кризи».

Якою ж була відповідь міністра-аукціонера? Дуже ввічливою. Він з повагою повідомив народному депутатові, що питання про збільшення комісійного збору з 0,1% до 0,5% дійсно розглядалося, але, згідно з тим таки протоколом, відповідна пропозиція «не підтримана».

Щоправда, міністр забув повідомити, що у грудні саме звернення народних депутатів завадили ухваленню рішення щодо п’ятиразового збільшення комісійного збору, який покупці вуглеводневої сировини сплачують біржі. Не сказав також про те, чи ж поховано зовсім цю грабіжницьку і щодо покупців нафтопродуктів, і щодо виробників бензину та дизпалива «новацію», яка до того ж надає відчутну перевагу імпортерам, яким такий збір навіть і не снився.

Однак, як стало відомо редакції з джерел у Мінекономіки, сьогодні на візуванні у пана Данилишина знаходиться інший документ, створений для того, щоб усе ж таки проштовхнути це безглузде з точки зору держави і національних інтересів лобістське рішення. Але на цей раз його вже має ухвалити не Аукціонний комітет, а своєю постановою уряд. Хто ж то, всупереч курсу голови уряду на знищення посередників, особисто зацікавлений у тому, щоб біржа лише за один торговий день отримувала близько 1,5 мільйона гривень за посередницькі послуги? Достеменно це можуть з’ясувати лише правоохоронні органи, для яких повідомляємо, що наступний аукціон, згідно плану Мінекономіки, має відбутися 24 березня. Чи здійсниться план отримати на ньому 1,5 мільйона? І це при тому, що, як сказали «Дню» у ВАТ «Укрнафта», ще близько десятка бірж готові проводити аукціони і за набагато скромнішу винагороду ніж та, що діє сьогодні.