Держава перемогла рейдерів на ВАТ «Дніпрообленерго»
Держава в особі Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» знову повернула контроль над ВАТ «Дніпрообленерго». У добу рейдерських воєн це — більш ніж хороша новина. Така перемога може стати хорошим прикладом і істотним імпульсом до повернення державного контролю і над іншими підприємствами, що стали об’єктами тіньової приватизації або вульгарного захоплення. Хронологія подій, які привели до цієї непростої перемоги, рясніє судовими баталіями і навіть фактами фізичного протистояння.
Почалося все 30 квітня цього року в Дніпропетровську. Загальні збори акціонерів ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» прийняли ухвалу про обрання нового складу наглядової ради і затвердження нової редакції статуту підприємства. Обидва ці рішення підтримали більше 75% голосів акціонерів.
Що характерно, самі збори проходили в умовах майже екстремальних. Тогочасний гендиректор «Дніпрообленерго» Едуард Соколовський доклав всіх зусиль, щоб збори не відбулися. Він намагався заборонити збори, фактично не маючи на це жодних прав, намагався тиснути на деяких акціонерів, він, за допомогою своїх підлеглих, навіть заблокував вхід до будівлі, в якій мали збиратися акціонери. Проте, збори відбулися.
5 травня цього ж року, нова наглядова рада, в рамках програми очищення підприємства від несумлінного менеджменту і потенційних рейдерских елементів, прийняла рішення про звільнення Едуарда Соколовського з посади гендиректора «Дніпрообленерго». Тут же був призначений виконуючий обов’язки гендиректора. Ним став Андрій Мартинюк — представник державного акціонера. Соколовському було наказано звільнити посаду в одноденний термін.
Тому вже 6 травня Мартинюк, у супроводі членів наглядової ради «Дніпрообленерго» Дмитра Мальцева, Сергія Сердюка, а також в супроводі представника НАК ЕКУ Олександра Куща прибули до головного офісу підприємства з тим, щоб ознайомити Едуарда Соколовського з рішеннями наглядової ради. Вони також планували провести роз’яснювальну роботу з колективом підприємства, пояснити, що нарешті життя службовців почне змінюватися на краще. Але адміністративна будівля і прилеглі до неї території посилено охоронялися великою кількістю невідомих осіб. Ані Мартинюку, ані його супроводжуючим не вдалося потрапити на територію підприємства.
Крім силових способів протидії легітимному керівнику «Дніпрообленгерго», колишній гендиректор вирішив забезпечити собі ще і «липову» юридичну підтримку. Він звернувся до Шевченківського районного суду Запоріжжя, який, внаслідок своєї географічної і функціональної юрисдикції, жодним чином не міг приймати рішень у даній справі. Проте 8 травня суддя цього суду Наталя Іжевська винесла рішення на користь Соколовського. Воно не тільки відновлювало його на посаді, але і забороняло державним реєстраторам вносити зміни до державного реєстру і змінювати будь-які дані про Соколовського як керівника «Дніпрообленерго».
У цій ситуації Андрію Мартинюку нічого не залишалося робити, як подати апеляцію. Але розгляд апеляції — процес тривалий. Запорізький апеляційний суд досі не виніс свого рішення у даній справі. Тому Мартинюк, користуючись своїм конституційним правом, подав до суду на Соколовського за місцем свого мешкання і попросив усунути перешкоди в здійсненні професійної діяльності, які створив йому Едуард Соколовський.
Справа розглядалася за місцем мешкання Мартинюка — в Жовтневому районному суді Дніпропетровська. Суддя визнав вимоги Мартинюка цілком справедливими. 23 травня Жовтневий районний суд Дніпропетровська виніс постанову, якою заборонив Соколовському й іншим особам перешкоджати Мартинюку в управлінні ВАТ «Дніпрообленерго». Більше того суд зобов’язав представників старого менеджменту (в тому числі й Соколовського) передати печатки та інші документи підприємства новому легітимному керівництву.
Але цим справа не закінчилася. Через деякий час, Андрію Мартинюку знов довелося звернутися до суду, щоб підтвердити свою легітимність як нового керівника «Дніпрообленерго». Правда, цього разу судитися довелося вже не з Соколовським, а з представниками державного реєстратора, які відмовилися вносити в Єдиний реєстр інформацію про нового гендиректора. Приводом для відмови стала все та ж постанова судді Іжевської.
Проте Жовтневий районний суд Дніпропетровська знову задовольнив позов Мартинюка і визнав законність його претензій і зобов’язав реєстраторів внести інформацію про нове керівництво «Дніпрообленерго» до реєстру. Однак представники реєстратора на рішення суду не відреагували. Та й ще і Соколовський перевів поки ще підконтрольне йому підприємство у «стан облоги». Він утримував документацію, організував справжнє оточення за допомогою працівників охоронних агентств і кількох груп підозрілих особистостей. Так що новий, легітимний менеджмент «Дніпрообленерго» міг бачити своє місце роботи тільки здалеку.
Андрію Мартинюку нічого не залишалося робити, крім як звернутися до державної виконавчої служби з вимогою примусового виконання рішень Жовтневого районного суду Дніпропетровська. І нарешті справу зрушили з місця.
25 червня реєстратори таки внесли до Єдиного державного реєстру відомості про те, що новим керівником ВАТ «Дніпрообленерго» є Андрій Мартинюк. Того ж дня представники виконавчої служби, разом з працівниками міліції, увійшли на територію підприємства, вилучили у Соколовського і його підлеглих печатки і документи і передали їх законним керівникам. Потрібно зазначити, що Соколовський і його команда до останнього намагався не пустити новий менеджмент на підприємство. Деякі приміщення державним виконавцям довелося відкривати силою.
Розуміючи, що вже програв, але намагаючись закрутити скандал навколо повернення «Дніпрообленерго» в держвласність, Соколовський заявив про рейдерске захоплення підприємства, ось вже кілька тижнів бомбардує місцеві і національні ЗМІ. Можливо скандал навколо ВАТ «Дніпробленерго» затягнеться ще надовго, але головне, що вже зараз новий менеджмент робить так, щоб підприємство приносило користь не тільки окремим акціонерам, але і державі.
