«Держпідприємства банкроти там, де комерційні приносять прибуток»
Влада ж намагається вирішити проблему передусім за рахунок приватизації: за два роки з 1500 підприємств збережуть статус лише 300
Державні органи неефективно управляють майном, держпідприємства здебільшого збиткові і не забезпечують виконання фінансових планів. Такий висновок, проаналізувавши управління об’єктами держвласності, зробила нещодавно Рахункова палата України.
Подібні заяви та ж Рахункова палата робила й раніше, і це свідчить про те, що ситуація залишається незмінною. У чому ж причина?
Принцип управління однаковий для підприємств як державної, так і приватної форми власності: ними керують наймані менеджери, які звітують про результати діяльності або перед державою, або перед акціонерами. Перших мають контролювати контрольно-ревізійне управління тощо. Але, на відміну від держави, приватний власник не утримуватиме збиткового підприємства, а тому й керівництву не дозволить працювати неефективно (розкрадання, відкати тощо).
В Україні такі посади продаються — аби покупець зміг, керуючи державною компанією, мати з цього прибуток. Свого часу звучали звинувачення на адресу керівника одного з великих заводів, який тримав значні кошти цього підприємства у банку, яким володіє, при цьому відсотки за депозитом були нібито нижчими за середньоринкові.
Багато керівників держпідприємств не бояться навіть банкрутства. Адже у разі заведення на важливе держпідприємство справи про банкрутство, на продаж майна накладається мораторій. Крім того, досить поширеною є практика, коли держава просто списує заборгованість перед держбюджетом, Пенсійним фондом, «Нафтогазом» тощо. Так, минулого року парламент проголосував за списання боргів підприємств оборонно-промислового комплексу, які входять до держконцерну «Укроборонпром». А це ж не стимулює до ефективної роботи.
Та справа все ж таки не в тому, чи належить об’єкт державі, чи приватним структурам, а в тому, як власник організовує роботу, стимулює найманих працівників — від робітників до керівництва. Україна ж сама створює для підприємств, які має у власності, несприятливі умови. Навіть керівники успішних держкомпаній нарікають на різноманітні бюрократичні перепони, з якими не зіштовхується сектор приватний. Так, скажімо, президент ДП «Антонов» Дмитро Ківа свого часу зазначав, що підприємству важко взяти кредит. «Це така немислимо висока гора погоджень, що видертися на неї без альпіністської підготовки неможливо. Ось ми взяли кредит, то більше року довелося його погоджувати», — зауважував він.
Директор науково-виробничого комплексу «Зоря» — «Машпроект» Геннадій Зайков нарікає на те, що держава не дає можливості використати увесь потенціал. «Наприклад, кон’юнктура ринку сьогодні така, що підприємство має можливість нарощувати обсяги продажів, виходити на нові ринки. Але для цього ми повинні забезпечити відповідний темп виробництва, а в сьогоднішніх умовах зробити це ми можемо, залучаючи додаткову робочу силу. У той же час чиновник розглядає наш фонд оплати праці як статтю, яку можна і потрібно урізати. А як я можу його зменшити, якщо ми плануємо набирати ще 600 осіб і маємо дати їм адекватну заробітну плату?» — бідкається він. І додає, що це стосується і зростання зарплат: наприклад, обѓрунтовано заплановані на підприємстві 20% підвищення чиновник змушує зменшувати більш ніж удвічі.
Що ж до прибутку, то, як переконує президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий, влада максимізує надходження до бюджету, свавільно використовуючи прибутки держпідприємств. Скажімо, ДП «Укртрансгаз», яке експлуатує магістральну газотранспортну систему і забезпечує подачу газу до Європи, «отримуючи солідні прибутки, не може профінансувати роботи з модернізації та капремонту ГТС, адже надходження є складовими потоків непрозорої системи формально збиткової НАК «Нафтогаз України».
Не можна сказати, що держава зовсім не намагається прибрати перешкоди, аби зробити свої підприємства більш прибутковими. Для вдосконалення управління об’єктами держвласності було внесено низку змін до законодавства. Минулого року український парламент дозволив авіабудівним підприємствам купувати комплектуючі без тендерів. Авіабудівники скаржилися, процедура держзакупівлі істотно збільшує термін поставки комплектуючих, що може призвести до зриву виробничого процесу та невиконання контрактів.
Згідно із планами Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, вже цього року очікується перетворення окремих держпідприємств у публічні акціонерні товариства, аби була можливість для формування статутних капіталів державних холдингових компаній та утворення двох державних холдингових компаній (в галузях авіаційного виробництва та енергетичного машинобудування) і передача їх пакетів акцій до статутного капіталу Державної керуючої холдингової компанії.
Функції управління держмайном розпорошені між міністерствами та іншими органами державної влади, нема ефективного, скоординованого механізму реалізації повноважень Фонду держмайна, Мінекономрозвитку і Держагентства з управління державними корпоративними правами та майном. Тому Рахункова палата рекомендує Кабміну навести порядок у системі управління держвласністю, посилити відповідальність уповноважених органів за проведення інвентаризації держмайна, яке знаходиться в їхньому віданні.
Проте у першу чергу влада намагається вирішити проблему за рахунок приватизації. Президент України Віктор Янукович зазначав, що приватизація не лише дозволить отримати додатковий ресурс для проведення реформ, але й приноситиме щорічно до державного бюджету десятки додаткових мільярдів гривень. «Це інструмент підвищення ефективності роботи підприємств, зростання продуктивності праці та довгострокової ресурсної бази у вигляді додаткових податків», — заявляв він.
Таким чином держава хоче позбутися тягаря у вигляді великої частини об’єктів, які перебувають на стадії банкрутства тощо. Їх віддадуть у приватні руки, комунальну власність, частину реорганізують чи навіть ліквідують. Згідно з урядовими планами, вже найближчі два роки кількість держпідприємств має скоротитися у п’ять разів — з майже 1500 до приблизно 300.
Втім, є ризик, що у приватні руки віддадуть і підприємства, які у разі правильного управління можуть приносити прибутки, залишаючись у власності державній. Так, 2011 року у Верховній Раді вже був зареєстрований законопроект про внесення змін до закону про перелік заборонених до приватизації об’єктів, який передбачав приватизацію «Зоря» — «Машпроект». У придбанні цього виробника газотурбін зацікавлена Росія. Приватні структури давно вже прагнуть мати завод «Турбоатом», який виробляє турбіни для електростанцій. Фонд держмайна вніс до переліку активи, запропоновані до приватизації цього року.
Продавати ж успішні підприємства влада готова через можливість отримати більш значні кошти одразу замість того, щоб отримувати щорічні прибутки. Хоча щорічні прибутки у сотні мільйонів гривень за кілька років приносять мільярди, які можна отримати від продажу держпакетів акцій таких підприємств.
