Дмитро АНТIПОВ: «Санаторій «Лермонтовський» – ласий пиріг для влади»

У червні минулого року одеський клінічний санаторій «Лермонтовський» відзначив своє сторіччя. Про його історію, унікальність мікроклімату, дієве оздоровлення і лікування пацієнтів, реабілітацію після інсультів, інфарктів, травм опорно-рухового апарату варто розповісти окремо. Але сьогодні йтиметься не про це. Зараз одна із найстаріших клінічних оздоровниць України (всього їх у країні 11) перебуває під загрозою знищення.

Ще взимку Міністерство юстиції заявило про свої права на корпуси санаторію і з січня цього року активно намагається «виселити» колектив санаторію із займаних приміщень. Колектив підприємства, очолюваний директором Дмитром Антіповим, відчайдушно бореться за порятунок санаторію, в якому фахівці «Лермонтовського» оздоровлюють понад чотири тисячі осіб щороку. До того ж торік санаторій прийняв на безкоштовне лікування більше 100 воїнів АТО і прихистив у своїх стінах близько 600 біженців. Більше того, на осінь нинішнього — зиму 2016 року санаторій «Лермонтовський» вже уклав угоди з Департаментом з оздоровлення воїнів АТО і планує прийняти ще 600 бійців для лікування і реабілітації.

Конфліктна ситуація набула гучного резонансу. Громадськість Одеси активно підключилася до боротьби за збереження найстарішого санаторію. Проте віз і нині там: славна біографія унікальної оздоровниці може обірватися будь-якої миті.

Аби не робити висновки на основі суперечних публікацій у ЗМІ, ми зустрілися з директором санаторію «Лермонтовський» Дмитром АНТІПОВИМ і попросили його розповісти, що насправді відбувається в цій медичній установі.

— Дмитре, ви вже три роки очолюєте оздоровницю. Наскільки я зрозуміла з довідки, наданої журналістам, справи на підприємстві йдуть успішно. Здається, працюй так і далі і отримуй вдячність від людей, яких ви повернули до повноцінного життя. Що конкретно призвело до загрози знищення санаторію? Поясніть мені неканцелярською мовою, будь ласка.

— Нагадаю, що санаторій «Лермонтовський» є дочірнім підприємством «Укрпрофоздоровниця», акції якої належать Федерації профспілок України» і Фонду соціального страхування від тимчасової втрати працездатності. Я навмисно роблю на цьому акцент — приватних інвесторів у нас немає. По суті, наш санаторій — це профспілкова власність. Вся катавасія почалася ще 2011 року. Рішенням Господарського суду Одеської області були скасовані документи, що встановлювали право «Укрпрофоздоровниці» на будівлі і споруди санаторію. Суд визнав право власності за державою в особі Фонду державного майна України. Цю скандальну і багато в чому спірну ухвалу виніс відомий суддя Меденцев, який зараз перебуває в розшуку.

— Сенс цього рішення?

— Це було зроблено на користь Сім’ї, звичайно ж. З можливістю подальшої приватизації, аби Саша Янукович міг спокійно викупити санаторій за якісь смішні гроші і побудувати на його місці житловий комплекс або торговельний центр, або те, що на душу ляже. Проте рішення було з такою кількістю юридичних ляпів, що Фонд держмайна навіть не зміг на його підставі зареєструвати своє право власності. Нагадаю: за законодавством України, право власності виникає тільки з моменту реєстрації. Цього не сталося. Тобто фактично санаторій залишався профспілковою власністю, адже держава не змогла вступити в свої права. Потім сталася революція, ми зітхнули з полегшенням — схеми пішли в минуле. І почали спокійно працювати — окрім звичайного обслуговування пацієнтів, приймали воїнів АТО, біженців, розуміючи, що таким чином допомагаємо країні. Моя позиція в ситуації, що склалася в Україні, — виключно патріотична.

Минув рік. І ось Кабінет міністрів України вирішив формально скористатися цим давнім судовим рішенням і видав розпорядження про передачу нерухомого майна санаторію Фондом державного майна на баланс Міністерству юстиції. Я підкреслюю — тільки нерухомого майна.

— А до чого тут узагалі Міністерство юстиції?

— Зараз поясню. Але основний момент — Фонду держмайна доручили передати те, чим вони, по суті, не володіють. Адже право власності не було зареєстроване! Мої слова легко перевірити — реєстр прав власності відкритий. У Фонду державного майна ніколи (!) не було прав власності на санаторій «Лермонтовський». На руках у ФДМ тільки те саме спірне судове рішення 2011 року. Але Міністерство юстиції вмить зареєструвало фірму-двійника з такою ж назвою, як у нас, і прислало на підприємство комісію, аби ми передавали на його баланс усі наші активи. Не варто пояснювати, мабуть, що ми їх просто вигнали.

Міністерство юстиції на цьому не зупинилося. Але, оскільки тримачем реєстру прав власності є саме Мін’юст, їм не склало труднощів внести зміни до реєстру і зареєструвати право власності за собою. Просто на підставі розпорядження Кабінету міністрів у прямому протиріччі із законодавством України. Нагадаю: Кабмін не має повноважень міняти право власності на об’єкти. І вносити такі «зміни» до реєстру — це кричуще порушення всіх гарантій і норм. Якщо так далі піде, то завтра Кабінет міністрів може вирішити, наприклад, вашу квартиру віддати сусідові або щось на кшталт цього.

До речі, державного реєстратора, безпосередньо працівника, який реєстрував право власності Мін’юсту і вносив цю зміну до реєстру, звільнено. Щодо його дій ведеться кримінальне розслідування. Проте навіть цей факт не вплинув на подальший розвиток ситуації.

Наш колектив звертався до декількох судів, аби довести неправомірність дій Міністерства юстиції. Всі суди ми програли. Мін’юст має потужні важелі впливу на ситуацію, що склалася.

Але це тільки передісторія. 2 вересня — на День міста — до нашої установи увірвалося 40 осіб у цивільному. Почали в буквальному розумінні виганяти відпочиваючих і лікарів із будівель санаторію на вулицю. Нібито для проведення інвентаризації. Для чого вона була їм потрібна? Пояснення лежить на поверхні — у Міністерства юстиції немає жодних документів, підтверджуючих право власності, окрім того самого незаконного запису в Реєстрі. Їм треба виміряти всі наші приміщення, оцінити майно, зробити «ліві» паспорти і «підкласти» їх під право власності. Створити хоча б видимість законності. Адже на ділі у них немає нічого, окрім запису в Реєстрі щодо майнового комплексу санаторію, розташованого за вказаною адресою. І отриманий цей запис був абсолютно незаконним шляхом із порушенням законодавства!

Далі. Ми знову звернулися до суду — жоден наш аргумент, жоден документ не було прийнято до розгляду як (нібито) такі, що не стосуються справи. Суддя Шаратов виніс ухвалу про виселення санаторію «Лермонтовський» з незаконно (!) займаних приміщень! Тобто, 100 років оздоровниця перебувала тут на законних підставах, а Міністерство юстиції доводить — нічого подібного! Виходить, ціле століття (вдумайтеся!) лікарі незаконно лікували людей, незаконно розміщували медичне устаткування в будівлях санаторію «Лермонтовський». Якщо наше виселення все-таки станеться, юридичні наслідки будуть катастрофічними! Ну, наприклад, на якій підставі пацієнти платили тоді за лікування, якщо оздоровниця існує незаконно? Може, варто зажадати у них і здоров’я назад?!

Міністерство юстиції декларує, що все робить на благо санаторію «Лермонтовський», нібито в ім’я «порятунку» санаторію від приватизації. Розпорядження про приватизацію підписане прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком. Проте санаторій зараз все ще перебуває у власності профспілок, і ні про яку приватизацію не йдеться взагалі. Санаторій працював і працює на благо своїх пацієнтів. Виникає запитання: від кого ж тоді нас «рятує» Мін’юст? Адже доки ми потребуємо захисту тільки від самого Мін’юсту.

Підведу підсумки: якщо наш колектив буде все-таки виселений із санаторію, він припинить свою діяльність. У нашого двійника немає ліцензії, немає штату, немає бюджету. Навіть устаткування немає — тільки право на нерухоме майно. Значить, лікувати людей вони не зможуть. Це факт. Є й інший факт — санаторій розташований біля моря. Це не мало не багато — 10 гектарів землі. Навіть із урахуванням кризи цю ділянку можна продати за 30—40 млн доларів. Це аби сьогодні віддати. Якась дворова схема, перепрошую! При цьому вони заявляють на телебаченні, мовляв, не переживайте, все буде чудово, ми побудуємо на цьому місці місто-сад. Блеф. Усім добре відомо, що грошей у держави немає. Тому висновок простий: Міністерству юстиції потрібна тільки нерухомість, а там хоч трава не рости.

Рішення обласного господарського суду щодо примусового виселення санаторію з незаконно займаного приміщення було ухвалене 3 вересня. Упродовж тижня рішення набирає чинності. Звичайно, ми подаємо апеляцію. Але якщо і до неї поставляться так само, як до наших попередніх заяв, то за 10—12 днів ми отримаємо рішення від судових виконавців про примусове виселення. Зараз у санаторії лікуються 300 осіб, працює 250 співробітників. Куди нам іти з речами? Тільки на пляж, де і продовжувати працювати.

Наше підприємство — не завод, не заправка, не якийсь інший бізнес. Це лікувальна установа, яка працювала за копійки, не приносячи особливих прибутків. Установа спеціального спрямування. Моя думка: треба як мінімум створити робочу комісію Верховної Ради з розслідування цієї справи, бо у будь-якій подібній справі — дві правди. У кожної з конфліктуючих сторін — своя. На час дії робочої комісії припинити судочинство, дати колективу спокійно працювати.

Перемогти цю систему можна тільки одним способом — боротьбою зі «схемами», громадською думкою, упевненим протистоянням. Як то кажуть, цвіль понад усе боїться сонячного світла. Ми підготували петицію до Президента України з проханням захистити «Лермонтовський» від свавілля влади. Я прошу всіх і кожного підписати її на сайті Електронних петицій (https://petition.president.gov.ua/). Реєстрація не займе у вас більше двох хвилин. Але ці дві хвилини можуть стати вирішальними для доль тисяч людей, які працюють і проходять лікування у санаторії. Не будьте байдужими до долі нашої оздоровниці, нашого міста. І разом ми обов’язково переможемо!

P.S. «День» звернувся до Міністерства юстиції і запропонував пояснити своє бачення ситуації. Згідно із законодавством, відповідь повинна надійти протягом п’яти днів. Як зазначили в Міністерстві, над нею вже працюють. Редакція слідкуватиме надалі за розвитком подій і повідомить читачів у випадку появи нових фактів.