Добре забутий декретний час

В ніч із 27 на 28 березня в Україні запроваджується літній час. І слава Богу, і добре б — назавжди.Одного разу автор цих рядків виїжджав із Херсона (невдовзі після скасування літнього часу). Поїзд відправлявся ввечері. Після дощу всюди стояли калюжі, абсолютно невидимі в темряві, що огорнула місто. Перехожих не було. Лише я один шльопав по калюжах. Чесно кажучи, натерпівся страху. А не скасовували б літнього часу, то до відходу поїзда лише починало темніти.

І моє щастя, що не попався зі своїм об’ємним чемоданом на очі якомусь грабіжнику... Між іншим, телебачення нещодавно передавало сюжет із Вінниці, в якому йшлося про те, що через відсутність освітлення у вечірній та нічний часи у місті розперезалися злочинці.

Раніше, коли в республіці діяв декретний час, а влітку до того ж запроваджувався літній час, темніло близько одинадцятої вечора, і люди, які звикли лягати спати о 23 годині, могли взагалі обійтися без електричного освітлення.

За нинішнім літнім часом темніє близько 22 години. Тому ми змушені й влітку користуватися електроосвітленням. Це хороший подарунок Росії, від якої Україна отримує енергоносії, оскільки потреба в них зростає, особливо на сході нашої країни, де сонце заходить раніше.

Якби «директором часу» був я, то з метою зменшення злочинності та економії енергоресурсів повернувся б до декретного часу. Це можна найбільш безболісно зробити, залишивши й на зимовий період літній час і вже з наступного року повернутися до декретного. Деякі стверджують, що навіть кури від такої зміни краще нестимуться.