Дорогою до Європи

Міжнародні аналітики, які досліджували особливості економічного зростання в колишніх радянських республіках, країнах Південно-Східної Європи та нових членах Євросоюзу після розпаду соціалістичного табору, дійшли висновку, що підйому економік у цих країнах сприяли сприятливі тенденції на світовому ринку, європейська інтеграція, зниження загрози валютних криз.

Водночас кожна з цих країн скористалася ситуацією по-своєму. Як вважає провідний дослідник Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимир Дубровський, немає нічого дивного в тому, що країни з авторитарною формою правління зазнали менше втрат. Там або не відбулися реформи, або вони пройшли «в дуже специфічній формі», як у Казахстані. Переважно ці режими вижили завдяки наявності енергоносіїв, що дозволяло їм мати величезну ренту. Недивно, зазначає В. Дубровський, що вони, можна сказати, «наздогнали» радянський ВВП, який значною мірою складався з військового виробництва, зосередженого в Україні. «Зате Україна за ці роки за більшістю соціальних показників не тільки наздогнала, а й перегнала СРСР», — вважає експерт.

Гігантські зрушення, що відбулися в світі за 15 років, були б, очевидно, неможливі без зрілості громадянського суспільства в європейських країнах. «Ті країни, які півтора десятиріччя тому на основі громадянського суспільства здійснили свідомий вибір і пішли шляхом реформ і демократизації, вже приєдналися до ЄС та стали «цілком європейськими», — констатує В. Дубровський. — Тепер черга за наступною «хвилею», до якої належить й Україна». На жаль, у нас лише відбувається становлення громадянського суспільства, що, за словами виконавчого директора з економічних питань Національного банку України Ігоря Шумила, призвело до слабкості державних інститутів, у тому числі й політичних партій. Є в чому дорікнути й європейській спільноті. Банкір вважає, що вона підвела риску під кандидатами на вступ до ЄС: «Цих ми бачимо в союзі, а цих — ні». Відповідно, й технічну допомогу першим країнам надавали на розвиток їхньої інституційної здатності, тоді як Україна отримувала технічну допомогу здебільшого у вигляді консультацій на предмет готовності країни до реформ.

Але тоді, можливо, Україні треба форсувати реформи, не чекаючи, поки суспільство до цього «доспіє»? Проти цього категорично заперечує радник Президента України Олександр Пасхавер. «Суспільству добре вдається те, до чого воно готове, — нагадує він. — Краще мати оптимальні темпи реформ і відповідні соціально-економічні наслідки, аніж заганяти суспільство, як коня, і вимагати, щоб воно поводилося неадекватно своїй суті». Темпи нашого економічного розвитку по відношенню до нашого суспільства, стверджує експерт, вищі, аніж, наприклад, темпи розвитку Чехії до її суспільства.

На переломному етапі, на якому зараз, на думку В. Дубровського, перебуває Україна, не треба чекати великого зростання макропоказників. Головне запитання нинішнього порядку денного — це серйозна структурна перебудова економіки. Адже, за словами регіонального директора ПРООН у Братиславі Бена Слея, сприятливі економічні умови в світі не існуватимуть вічно.