«Довгих» грошей і корінних змін

Визнання України країною з ринковою економікою спонукало експертне співтовариство звернутися до проблеми оновлення основних фондів вітчизняних підприємств і до відсутності в них коштів на ці потреби. За інформацією керівника проекту «Розвиток лізингу в Україні» Міжнародної фінансової корпорації Ернста Меренгса, лише для оновлення фондів на вже існуючих підприємствах потрібно як мінімум 106 мільярдів доларів. Про створення нових підприємств із новими фондами навіть не йдеться. Як відзначив експерт, на кожну нову одиницю техніки припадає десять одиниць такої, яка виходить із ладу через свою зношеність. Природно, нікого таке становище влаштовувати не може. Але де взяти гроші?

Іншого джерела, крім кредитних ресурсів, найближчим часом знайти, мабуть, не вдасться. Однак банки, за словами члена правління Нацбанку Василя Пасічника, найчастіше не можуть надати кредит на прийнятних для підприємств умовах: їхні кошти дуже «короткі» й вимагають застави... Тому Пасічник пропонує звернутися до лізингу — довгострокової оренди майна.

Безумовно, саме лізинг, що не вимагає застави та кредитної історії, міг би виручити наші застарілі підприємства. Але, за інформацією першого заступника голови Держфінпослуг Андрія Литвина, на початку року лише 106 організацій країни займалися таким бізнесом. І тільки трохи більше половини з них дійсно працювали на цьому ринку. У доповнення до цього скажемо, що в 2004 році, за інформацією МФК, 75% операцій було проведено лише сімома компаніями, а 80% «лизингодавців» розташовані в Києві. Тобто регіонам ця послуга практично недоступна.

І не дивно, що в 2005 році, як розказав Меренгс, у лізингу оберталося трохи більше 165 мільйонів доларів, або близько 1,5% від усіх інвестицій в основні фонди. Це, як можна зрозуміти, не дуже хороший знак, оскільки навіть для країн, які розвиваються бажаний показник разів у десять вищий. Для порівняння, як розказав голова Європейської лізингової асоціації «Leaseurope» Жан Марк Мінерей, за 2005 рік членами асоціації, куди входять компанії з 31 країни, профінансовано обладнання на 251 мільярд євро, з яких 104 мільярда спрямовано на нову техніку. При цьому місткість ринку США, за його прогнозами, визначається в 210 мільярдів євро.

Але якщо в Україні клієнтура з числа підприємств в основному бере в лізинг літаки і транспорт для вантажоперевезень, то в Європі основний лізинговий об’єкт — легкові автомобілі, тобто товар для звичайних громадян. Окрім рядових європейців, лізингом часто користується й малий бізнес — 40% від усіх кредитів йде на його потреби.

Проблеми, через які український лізинг не може стати привабливим для українців і зайняти належне місце серед інших фінпослуг, озвучувалися не раз. Це й неможливість отримати «довгі» гроші, й проблеми законодавчого характеру — невідповідність різних законодавчих норм, відсутність фіскальних стимулів та інші податкові прикрощі. Це і високі ризики, що примушують компанії вимагати за лізинг велику заставу і ставити високі відсотки — це відштовхує потенційних клієнтів. Та й терміни, на які орендується майно, не такі великі — половина угод у 2004 році укладалася на два— три роки.

А потенційних операторів відлякує інше — слаборозвинений ринок вторинного обладнання та великі ризики. І ось який маємо результат. У 2004 році з 2800 заявок на лізинг 48% залишилися незадоволеними.

Фахівців турбує також засилля комерційних банків на цьому, дещо нетрадиційному для них, полі. За даними А. Литвина, 60% лізингових операцій фінансувалося за рахунок банків. Але раніше, за інформацією МФК, було ще більше — 77,1%, водночас як самі лізингові компанії фінансують трохи менше 10% операцій. Меренгс зазначив, найближчим часом ці показники повинні помінятися місцями, інакше розвиненого ринку лізингу нам не бачити.

Але оскільки метод батога тут не проходить, то уряду доведеться застосувати метод пряника — запропонувати ринку лізингу певні податкові пільги, допомогти в пошуку «довгих» грошей, відрегулювати законодавство. Фахівець із євролізингу Мінерей додає до цього списку реформу судової системи та законодавче обґрунтований режим банкрутства. Експерти впевнені, що держава повинна все це робити, оскільки лізинг країні необхідний. Але чи впевнена в цьому держава і чи потрібен їй лізинг?