Дві новини: хороша та погана

Найпоказовіші макроіндикатори дають аналітикам глибока осінь (листопад) і зима (грудень, січень, лютий). Успіх або невдача в цей період суттєво впливають на річні результати. Що ж показали ці місяці в 2005-му та в 2006-му?

Серед хороших макроекономічних новин — вихід промисловості та торгівлі зі спаду, пожвавлення в агросекторі, ослаблення спаду в будівництві, висхідне (після шестимісячного уповільнення) зростання ВВП, покращання середньострокових перспектив у торгівлі зі США (у зв’язку із законодавчими рішеннями цієї країни).

Але не можна опустити й поганих новин. Це прискорення інфляції, ослаблення поточного рахунку платіжного балансу та серйозне уповільнення експорту, зниження обсягу валютних резервів країни.

І все ж головна особливість ситуації полягає в тому, що в лютому зростання прискорилося, а не сповільнилося, а інфляційний тиск не спав, а підвищився. У перші два місяці 2005 року розвиток подій був дзеркально протилежним: сповільнювалися і зростання економіки, й інфляція. Обидві комбінації цього одновекторного руху не є найкращим вибором. Це свідчить про те, що уповільнення зростання економіки й інфляції, а тим паче, їх прискорення сьогодні не є усталеною тенденцією.

Зима цього року внесла в макроекономічні індикатори елементи хаосу. І не тільки в Україні. Морози стримували зростання виробництва й обмежували товарну пропозицію, підганяючи зростання цін. Крім того, спотворюють дію фундаментальних чинників і вибори: рік тому економіка відчувала тиск післявиборної адаптації нової влади. Сьогодні деформуючий вплив чинить невизначеність передвиборної ситуації. Багато уваги приділяють інфляційним очікуванням. Виробники, інвестори резервують свою активність, чекаючи результатів політичного змагання. Лютневе посилення інфляції та прискорення зростання відображають відомий кореляційний зв’язок в основній кореспондентській макропарі: зростання економіки збільшує попит на працю та довантажує виробничі потужності, що підштовхує ціни догори. Тому логічно, що інфляція та зростання в лютому йшли «ніздря в ніздрю» (поки важко сказати, чи є відзначений зв’язок передвісником більш довготривалого пожвавлення економіки або відображає ситуативний сплеск активності).

І все ж головний позитив завершеного зимового господарського сезону полягає в тому, що зупинене або принаймні припинене входження економіки в стагнацію. Активність відновлюється. Уперше з серпня кумулятивна динаміка руху ВВП продемонструвала підйом.

Сезонне, уже майже традиційне зменшення темпу зростання ВВП становило 4%, тобто було набагато меншим, ніж у січні-лютому 2005 року (4,7%). Це хороша, хоч вона ще й не свідчить про перелом, тенденція. Економічне зростання все ще слабке, як кажуть макроекономісти, воно залишається фоновим. Тому все ще немає підстав для висновку про проходження нижчої точки циклічного уповільнення, в яке Україна ввійшла восени 2004 року. Економіка все ще рухається на одному, максимум — двох циліндрах, а не мчить на всіх парах.

Свій внесок у пожвавлення зростання внесли: відновлена після тримісячного стиснення активність промисловості, підтримка протягом перших двох стартових місяців року вищих темпів зростання (вдвічі), аніж зростання ВВП у сільському господарстві, відновлення (після семимісячного спаду) позитивної динаміки торгівлі, випереджальний розвиток базових інфраструктурних галузей (транспорт й енергетика), що разом створюють 1/6 частину ВВП країни. Допоміг також сприятливий статистичний ефект бази порівняння (зростання в лютому 2005 р. знизилося на 1%).

На основі проведеного аналізу можна зробити досить оптимістичний прогноз: у березні (з урахуванням багаторічної його репутації, як одного з пікових місяців року) економічне зростання може прискоритися на 0,5—1%. У зв’язку з пожвавленням зовнішнього попиту внесок промисловості у створення ВВП може змінитися з негативного на позитивний (0,1%—0,3% ВВП).

Однак економічне зростання стримуватимуть передвиборні очікування інвесторів і пізня весна, що загальмує початок весняних польових робіт на селі (0,1%— 0,2% ВВП).

Як депресивний чинник може проявитися підвищення газових цін і невизначеність перспектив їх зміни в другому півріччі (0,2% — 0,3% ВВП).

Прогноз на більш конкретну перспективу можливий лише в травні — після прояснення післявиборної ситуації й тенденцій зовнішньої кон’юнктури на традиційних для України ринках.