Джерело аграрних наук

«Плоди твої зберуть нащадки» — такий напис прикрашає герб цього навчального закладу, який став одним з первісних джерел вітчизняної аграрної освіти. Складною і багатогранною видалася його історія. Поряд з українцями й тисячі поляків відчувають нині велику симпатію до Дублян, розташованих попід Львовом, за те, що тут навчали їх аграрного мистецтва. Багато польських професорів пишаються, що коріння їхніх кафедр чи факультетів походить з Рільничої академії в Дублянах. Пам’ятають свій зв’язок зі Львовом і аграрники з Австрії, Угорщини та Чехії. В стінах аграрної академії навчався Степан Бандера. Але в будь-якому разі святкування 150-річчя — добра нагода не тільки пригадати історію, а й зазирнути у майбутнє.

Та все ж на початку віддамо шану славній минувшині. Сільськогосподарська освіта на Галичині завдячує своїм розвитком Галицькому господарському товариству. Нагадаємо читачам, що Галичина, яка складалась із Східної (теперішня українська частина) та Західної (теперішня польська частина), входила до так званого Королівства Галичини та Лодомерії, яке у свою чергу було однією з 17 провінцій гігантської Австро- Угорської імперії. Династія ж Габсбургів, яка правила нею, була доволі прогресивною та ліберальною. Саме в Австро-Угорській імперії чи не вперше в Європі згадали про права народів, демократію та рівність людей, впровадили конституцію та демократичну виборчу систему. Нові економічні та політичні умови (ліквідація панщини, політична лібералізація, суттєва регіональна диференціація економічного розвитку, а також, чого гріха таїти, — й поступова, але навальна полонізація) змусили знаходити нові способи організації українського сільського господарства. А для цього були потрібні висококваліфіковані кадри. Тож неподалік Львова, як записано в історичних документах, на відстані 8 кілометрів від Жовківської рогатки (перехрестя доріг, що тягнулись з міста Жовкви до Львова та зi Львова у київському напрямку) у 1852 році було викуплено 407 гектарів землі разом з колишнім фільварком (панським маєтком). Тут 1856 року було засновано приватну Школу сільського господарства, яка вже незабаром була перетворена у Вищу сільськогосподарську школу в Дублянах. Щоправда, цікавим, але мало знаним фактом можна назвати й одночасне існування сільськогосподарських кафедр у складі найавторитетніших тоді й зараз навчальних закладів Галичини — Львівського університету та Львівської політехніки.

Однак авторитет та успіхи дублянського навчального закладу були очевидними, тому місцева влада — Крайова рада — без вагань взяла на себе його фінансування та організаційну підтримку. У 1888 році було збудовано перший академічний корпус, а вже незабаром, у 1900 році, — другий корпус та хімічну лабораторію. Ці три будинки й до сьогодні є прикрасою містечка Дубляни, а годинник на одному з них, відреставрований фахівцями інженерного факультету, справно показує час і досі. За належного фінансування усі ці академічні споруди могли б стати гідними пам’ятками архітектури та історії науки, бо нині важко віднайти подібні зразки академічних споруд не лише в Україні, а й у Східній Європі. Однак реальності сьогодення є брутальнішими — над Дублянами нині височить інша «архітектурна пам’ятка» — недобудований ще з 1985 року головний корпус тодішнього сільськогосподарського інституту. Як потрібен він сьогоднішньому аграрному університету!

Дублінській рільничій школі, та й теперішньому аграрному університету щастило з керівниками. Першими директорами школи та пізніше — академії були доволі харизматичні та віддані своїй справі професори Юліуш Ау та Йозеф Мікуловський-Поморський. Ау був відомим вченим-енциклопедистом, який привніс у сільськогосподарську науку дуже багато нового. Й досі жартують, що це був «професор з найбільшим науковим доробком та найкоротшим прізвищем». А оскільки цей видатний науковець був настирливим у дискусії з тогочасною владою, то існував й інший жарт: «Недарма в його прізвищі немає жодної приголосної!». Ще один з батьків-засновників — Йозеф Мікуловський-Поморський — як відомий організатор науки через деякий час очолив новостворювану Вищу школу сільського господарства у Варшаві — й до сьогодні головний аграрний навчальний заклад Польщі, чим назавжди впише своє ім’я в історію польської науки.

Вже в 1901 році Вища школа отримує академічні права та нову назву — Академія рільнича в Дублянах. Щорічно вона приймала близько 1500 першокурсників. Як на ті часи, це був потужній потік. Завдяки школі українська сільська молодь долучалась не лише до аграрної науки, а й до доволі важливого для подальшого розвитку нації прошарку інтелігенції. Навіть Іван Франко, не будучи симпатиком Галицького господарського товариства та його дітищ, у своїх творах відзначав особливу поставу випускників та студенів з Рільничої академії. Для їхнього відзначення був популярним навіть спеціальний термін «дублянчик». Зауважимо, що того часу випускники академії були бажаними зятями в заможних родинах краю.

Тривалий час Академія рільнича готувала лише фахівців з агрономії. Її випускники отримували звання агронома, що у ті часи прирівнювалось до дуже авторитетного статусу інженера. Дещо стримувала академічне зростання навчального закладу відсутність права присвоювати наукові ступені доктора та повного (хабілітованого, тобто відзначеного) доктора. Однак політичні перипетії, включно з «весною народів», яка сколихнула Австро-Угорську імперію Габсбургів, допомогли в цьому.

У 1919 році Академія рільнича в Дублянах була включена до складу Львівської Політехніки як рільничо- лісівничий факультет. Дублянці вигідно скористались прилученням до Політехніки. Найперше було засвоєно науковий потенціал та лабораторну базу. Однак «дублянчики» навіть у складі більш потужної та авторитетної Політехніки зберігали своєрідну поставу та підкреслювали особливість статусу власного факультету. У його складі було18 потужних наукових кафедр. Навчання тривало чотири роки, з них три роки в «місті», у Львові, а решта семестрів — на «селі» — в Дублянах. Весь цей час рільничо-лісівничий факультет займав одне з провідних місць у Львівській Політехніці, готуючи майже 20% її випускників. А оскільки факультет отримав право захисту дисертацій, то у міжвоєнний період було підготовлено 25 докторів наук (теперішній відповідник кандидата) та 15 відзначених докторів (теперішній відповідник доктора наук). Лише війна 1939 року перервала діяльність рільничо-лісівничого факультету як і Львівської політехніки та інших навчальних закладів. З приходом німецької окупаційної влади у 1941 році вищі навчальні заклади Львова фактично припинили свою діяльність. У квітні 1942 р. була спроба створити Львівський сільськогосподарський інститут у Дублянах, однак за рішенням окупантів у серпні 1942 р. навчальний заклад почав роботу під назвою Державні фахові сільськогосподарські курси з німецькою мовою викладання.

Після завершення Другої світової війни на базі рільничо-лісового факультету Львівського політехнічного інституту за рішенням Ради Міністрів СРСР було створено Львівський сільськогосподарський інститут. Багато його випускників й досі ідентифікують свою освіту саме з цією назвою. А от Кабінет Міністрів України присвоїв ВНЗ у Дублянах назву Львівський державний аграрний університет (ЛДАУ) з найвищим, четвертим, рівнем акредитації. І не лише у назві чи данині моді тут справа. За суттю та змістом своєї діяльності цей навчальний заклад давно перетворився на потужну універсальну академічну установу європейського зразка. Яку б галузь сільськогосподарських знань чи діяльності ми не взяли — скрізь позиція Львівського державного аграрного університету є чіткою, оригінальною та орієнтованою на прогрес. У будівництві — це розробки не лише нових конструкцій чи оригінальні проекти. Це справжня сучасна філософія забудови і розвитку сільських поселень. У землевпорядкуванні — чітка концепція управління земельними ресурсами, оригінальні й апробовані розробки в сфері обліку та використання земельних угідь. Агрономічний факультет відомий не лише новими технологіями і сортами картоплі, зернових чи ріпаку, а й сучасними підходами до перенесення знань, новацій чи технологій на ріллю практики. Сільськогосподарські інженери освоїли не лише нові види техніки, розробили енергетичну концепцію реформованого сільського господарства, але й спрямували інженерну думку в бік ефективного інженерингу, якісного здійснення проектних розробок. Потужний економічний факультет є відомим генератором ідей та розробок щодо аграрної політики, трансформації аграрних відносин, розвитку села та сільських територій. Якби ще до всього цього, що має до того ж таку виразну європейську спрямованість, прислухались в столиці, у владних кабінетах! Адже не має Україна іншого вищого навчального закладу аграрного спрямування не лише географічно, але й звичаєво, світоглядно так наближеного до Європи, європейських цінностей, одночасно з таким потужнім пластом національної свідомості.

Львівський державний аграрний університет уже майже півтора століття відіграє важливу роль у розвитку аграрної освіти та науки. В усі віки в пошані були люди, що ростили хліб. Хліборобське ремесло передавалося з діда-прадіда синам, від них — внукам і правнукам. І так безконечно... «Хліборобському роду — нема переводу» — такою є народна мудрість. Сьогодні у аграрному університеті в Дублянах навчається понад 9 тисяч студентів, які набувають знань з 15 спеціальностей і 27 спеціалізацій. Одночасно студенти мають можливість отримати другу вищу освіту за принципом паралельного або післядипломного навчання. Поряд з традиційними моделями підготовки фахівців АПК, тут розпочато підготовку спеціалістів згідно iз замовленням господарюючих суб’єктів.

Кожного року майже 1000 слухачів проходять перепідготовку і підвищують свою кваліфікацію на факультеті заочної освіти та при Інституті післядипломної освіти. З метою координації діяльності навчальних закладів та науково-виробничих установ аграрного профілю західних областей України при університеті створено навчально-науковий та виробничий комплекс, до якого входять понад 40 закладів освіти першого та другого рівнів акредитації. Тісною та плідною є співпраця з іншими аграрними університетами України.

Одночасно ЛДАУ налагодив тісні контакти з навчальними закладами та науковими установами Англії, США, Польщі, Чехії, Словаччини, Німеччини, Франції, КНР. Щороку сотні студентів ЛДАУ проходять практику у фірмах Англії, Німеччини, Франції, Польщі. Розпочався обмін студентами між нашим університетом і Державним університетом штату Пенсільванія (США).

ЛДАУ має сучасну матеріально- технічну базу. Її основу складають сiм навчально-лабораторних корпусів, Науково-дослідний інститут землеробства та земельного кадастру, проектно-технологічне бюро, технологічний парк, експериментально- механічна майстерня, видавничий центр. За останні роки створено навчально-наукові інститути — картоплі, ріпаку, інститути інженерів АПК і економіки АПК, Науково-виробничий центр «Дослідне поле». В західному регіоні добре відомий Новаційний центр ЛДАУ.

Зберігаючи історичні традиції та національний характер вищої освіти, університет успішно інтегрується у європейський і світовий освітній простір. Сьогодні наші студенти мають реальну можливість здобувати освіту, рівень якої відповідає міжнародним стандартам, що дозволяє їм бути конкурентоспроможними на ринку праці. Звичними для викладачів і студентів стали закордонні стажування. Цікавим є дозвілля студентів, своєрідну ауру має академічне містечко. В навчальних аудиторіях панує дух сучасного європейського навчального закладу.

Втім, я переконаний, науковий та навчальний потенціал Львівського державного аграрного університету ще не повністю розкрито. Існує реальна потреба суттєво підсилити науковий напрям діяльності, на якісний європейський рівень підняти освітні технології та технічне оснащення навчального процесу. Було б добре збудувати нові гуртожитки, які вже давно затісні для цієї кількості студентів. Десь у мріях майорить нова сучасна бібліотека та інформаційний центр. У більш відважних мріях — створення потужного Західного аграрного наукового центру, який би поєднав освітню, наукову та консультаційну функцію, сприяв якісній співпраці аграрної сфери України з країнами Центральної та Східної Європи.

А якими чудовими і мальовничими є Дубляни у ці святкові дні, коли природа дарує нам золоту осінь. Чудові краєвиди та оригінальне просторове розміщення підкреслюють невипадковість виникнення аграрного навчального закладу саме тут, в урочищі, яке є відгалуженням мальовничого Розточчя. Осінь виграє барвами на листях дерев старовинного парку, проміння сонця відбиваються від скла і стін академічних споруд, а вогник надії та оптимізму — в очах та душах усіх «дублянчиків», викладачів, студентів, гостей ювілею.

Однак наш університет з незрозумілих причин, яким насправді немає пояснення, й досі не має очікуваного статусу «національний», його професорсько-викладацький склад і студенти відчувають себе саме НАЦІОНАЛЬНИМ аграрним університетом з великим і світлим майбутнім. Віват, академіє! Засіємо академічну ниву на добро і славу України, проголошують у ці дні «дублянчики» всіх поколінь.