Економічна глобалізація-2004: ризики і шанси
2003 рік багато в чому можна назвати катастрофічним для процесу глобалізації. Америка й коаліція її прихильників розпочали війну в Іраку без підтримки з боку ООН, а зустріч у Канкуні (Мексика) представників країн-членів Світової організації торгівлі, яка мала послугувати стимулом для успішного завершення раунду розвитку торгових переговорів, закінчилася повним провалом. 2004 рік, найімовірніше, буде кращим як для політичної глобалізації, так і для світової економіки. Однак не варто сподіватися на рекордно вдалий рік.
Події в Іраку демонструють неспроможність демократичних процесів на міжнародному рівні і, отже, необхідність їх зміцнення. Підхід адміністрації президента Буша до війни в Іраку і до ситуації, що склалася після її закінчення, вирізняється однобічним підходом, який раніше виявлявся в небажанні США підписати Кіотський протокол і визнати Міжнародний кримінальний суд.
Але Сполучені Штати, нарешті, почали розуміти, що навіть супердержава неспроможна забезпечити безпеку в окупованій країні, спираючись виключно на військову силу. Якщо завоювати симпатії іракського народу ще можна було в перші місяці окупації, то допущені відтоді помилки практично прирекли іракську кампанію на провал у серцях і розумах людей. Америці також довелося визнати необхідність пробачити борги Іраку, що потребуватиме поновлення співпраці з традиційними союзниками США, які виступили проти цієї війни.
Такий розвиток подій дає надію на те, що у 2004 році США віддадуть перевагу більш багатосторонньому підходу в зовнішній політиці. Однак відмова адміністрації Буша в контрактах на відновлення Іраку таким країнам-кредиторам, як Франція, Німеччина та Росія, підриває цю надію.
Водночас реалізація американського підходу до процесу реконструкції, який відомий як «шокова терапія» й означає швидку лібералізацію економіки та приватизацію державного майна, може призвести до підвищення рівня безробіття та зростання невдоволення у країні. «Шокова терапія» — це стратегія, що неодноразово обманювала очікування її прихильників у минулому. 2004 року світ може ще раз пересвідчитися в тому, як небезпечно надмірно покладатися на ідеологію та керівну роль однієї країни. Ірак постраждає найбільше, однак наслідки, найімовірніше, відчуватимуться на набагато дальших відстанях.
Переговори країн-членів Світової організації торгівлі в Канкуні є ще однією невдачею глобалізації в 2003 році. США та Європа не виконали обіцянку організувати раунд торгових переговорів, спрямованих на покращання становища країн, що розвиваються. Справді, вони так і не усунули дисбаланс між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, котрий склався внаслідок попередніх раундів торгових переговорів і погіршив і без того важке становище найбідніших країн світу.
США та Європа не тільки спробували нав’язати країнам, що розвиваються, свої правила торгових відносин, але й продовжували наполягати на праві субсидувати сільське господарство, а також висунули нові вимоги, що ще більше погіршують становище країн, що розвиваються. Уперше країни, що розвиваються, об’єдналися задля захисту спільних інтересів, і переговори зазнали невдачі.
Після серії взаємних обвинувачень стосовно провалу торгових переговорів Америка та Європа, безсумнівно, продовжать наполягати на поновленні раунду розвитку в 2004 році. Але якщо вони не підуть на значні поступки у галузі сільського господарства, нетарифних бар’єрів і прав на інтелектуальну власність, який сенс цих переговорів для країн, що розвиваються? Тарифи на промислові товари в розвинених країнах і так досить низькі, тож країни, що розвиваються, навряд чи отримають тут якусь істотну вигоду, в той час як втрати від ще однієї несправедливої торгової угоди будуть великими.
Країни, що розвиваються, однак, вчаться деяких прийомів Заходу. У листопаді минулого року в Маямі вони уклали угоду про зону вільної торгівлі між країнами американського континенту, що не передбачала, насправді, вільної торгівлі і лише дещо розширила положення попередніх угод у рамках СОТ. Одним словом, створюється враження, що будь-які успіхи поточного раунду торгових переговорів грунтуватимуться на беззмістовних угодах.
Поновлення зростання економічної активності в Японії та США обіцяє багато хорошого для світової економіки у 2004 році, так само як і триваюче зміцнення Китаю. Будь-який економічний спад колись добігає кінця, і американській економіці після майже чотирирічного економічного спаду час вже перейти у стадію відновлення. Це сталося б набагато раніше, якби адміністрація президента Буша підтримала скорочення податків для бідних верств населення і середнього класу, а не для багатих. Проте податкові скорочення, втілені в життя адміністрацією Буша, виявилися настільки великими, що забезпечили певний стимул для економіки. Однак ціна цих дій уряду величезна — колосальний фіскальний дефіцит, що поставив під загрозу економічне зростання США в майбутньому.
На додачу до величезного фіскального дефіциту Америка має ще й серйозний дефіцит торгового балансу. Цей подвійний дефіцит завдав сильного удару по впевненості іноземців у стабільності американської економіки, що позначилося на міжнародній вартості долара. Якщо євро залишиться сильним щодо долара у 2004 році, зовнішньоторговельний дефіцит Америки дещо скоротиться, але значно ускладниться при цьому процес відновлення європейської економіки.
Тим часом, щойно розпочнеться процес відновлення, величезний попит на кредити з боку США та Європи призведе до підвищення відсоткових ставок у всьому світі, породжуючи таким чином нові проблеми для країн з економікою, що розвивається. Для них це буде ще одним випадком необхідності розплати за політичні помилки, допущені в розвинених промислових країнах — ще одним прикладом зворотного боку глобалізації.
Джозеф СТІГЛІЦ— лауреат Нобелівської премії з економіки (2001), професор економіки Колумбійського університету
