«Економічна самоорганізація - альтернатива банківській системі»

В умовах нестабільної фінансової ситуації та різкого знецінення гривні, банки перестали бути для українців надійним місцем збереження коштів та інструментом розрахунків і джерелом доступу до фінансів. Тому частково цю роль на себе перебрали кредитні спілки. Йдеться про неприбуткові організації, які засновані фізичними особами із невеликими статками на кооперативних засадах і покликані задовольняти фінансові потреби її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг через об’єднання грошових внесків.

Додамо, що перші кредитні спілки були створені в Україні ще на початку 1990-х, а точніше відроджені, бо до московської комуністичної окупації успішно працювали на наших теренах. І, переживши три кризи — гіперінфляцію 1993-го та фінансові крахи 1998 і 2008 років, сьогодні кредитні спілки продовжують доволі успішно функціонувати і надавати фінансові послуги навіть у зоні АТО, де фактично відсутня будь-яка фінансова система. Загалом, сьогодні в Україні існує 650 кредитних спілок, та дві відповідні асоціації, до яких входить понад 250 членів.

Про те, як останні події в економіці вплинули на роботу кредитних спілок та яких реформ вони потребують — «День» поспілкувався із засновником однієї з перших кредитних спілок в Україні, головою Спостережної ради КС «ВИГОДА» (м. Стрий) та головою правління Всеукраїнської асоціації кредитних спілок Петром МАКОВСЬКИМ.

«ПОНАД 20 КРЕДИТНИХ СПІЛОК СЬОГОДНІ ПРАЦЮЮТЬ У ЗОНІ АТО»

— Як економічна криза та девальвація національної валюти позначилися на фінансових ресурсах та діяльності кредитних спілок?

— Коли немає довіри до національної грошової одиниці, потерпають усі учасники фінансової системи. Кредитні спілки теж не уникнули зменшення своїх активів.

Утім, не можу сказати, що цим структурам стали менше довіряти. Адже кредитні спілки, на відміну від банківської системи, не отримуючи жодної підтримки від держави, сьогодні стабільно працюють, хоча й потерпають від відтоку коштів через девальвацію. Але за це відповідають чинні представники нашої влади, які допускають ситуації, коли кошти, покладені у фінансові інституції, можуть знецінитися, незалежно від таланту чи вміння управління ними. Девальвація національної валюти — це грабунок усіх людей, що недопустимо у державах із стабільною демократією та із свідомою, професійною елітою.

— Зокрема, з початку року парламент зобов’язав кредитні спілки платити податок на прибуток (18%), окрім наявного вже податку з пасивних доходів (20%) та військового збору (1,5%). Як це позначилося на роботі організацій?

— Цим законом продемонстровано ставлення держави до кредитних спілок. Таким чином влада намагається обкласти неприбуткові організації додатковими податками, що є, звичайно, нонсенсом у світі. Вийшло так, що рішення ухвалили навіть не прорахувавши, що отримує, а що втратить держава.

Наприклад, якщо ви маєте акції великого концерну, то згідно із законами Верховної Ради, будете платити два податки: на прибуток (18%) і на дивіденди (5%). Водночас в економічно самостійно організованій структурі, як кредитна спілка, українці, які отримують кошти, повинні заплатити податок на прибуток, як і корпорації. Але, крім цього, за нашим законом, треба сплатити податок з доходів фізичних осіб (21,5%). Слід зважати, що учасники великих підприємств, корпорацій — це особливо багаті люди. І тепер підсумуємо — 23% проти 39,1%.

Чи залишається економічна база для розвитку таких структур? Ні. Її на законодавчому рівні «вимивають». Випадково? Гадаю, ні. Тому що люди вміють рахувати і не підуть у структури, де потрібно сплатити такий податок. А кредитні спілки в такому випадку вимушені суттєво збільшити вартість своїх кредитів. Хоча банківська система, яка власне створена багатими людьми, з 2008 року отримала понад 200 мільярдів гривень рефінансування. А кредитні спілки за весь цей час не отримали нічого від держави. Йдеться про те, як в уже післямайданівський час представники народу використовують закони на користь багатих людей. На жаль, це правда.

Але ми стійко витримуємо цей випад з боку Верховної Ради і боремося за те, щоб нам поновили статус неприбуткових організацій і однозначно прописали це у законі. До речі, вже є законопроект, який передбачає, що ми можемо його відновити, тепер необхідна підтримка депутатів ВРУ.

— Про що йдеться в цьому законопроекті?

— Він має внести зміни, які стосуються кредитних спілок. Із тих, що нас задовольняють — повернути нам статус неприбуткових організацій. Тоді ми не будемо сплачувати майже 40% податку на доходи. Ми з 1993 року розвиваємо кредитні спілки і до нашого неприбуткового статусу раніше не було жодних запитань. Навіть коли були Азаров з Януковичем. А тепер — є. Чи не дивно?

В цьому питанні — цікавий досвід США. Там кредитні спілки, а працюють вони вже понад 100 років, були і залишаються неприбутковими. Закон про кредитні спілки прийнятий у час Великої Депресії, економічної кризи — в 1933 році. Чи не варто взяти за приклад? Структури економічної фінансової кооперації допомагали великій країні виходити із ситуації, коли банківська система була зруйнована, а фінансові ринки розвалилися.

— На скільки наразі ефективним для роботи бізнесу може бути такий інструмент, як кредитні спілки?

— Сьогодні — це єдині структури, які мають приблизно 2 мільярди гривень в активах і кредитують населення. Також сьогодні більш ніж 20 кредитних спілок працює в зоні АТО, де немає банків. На таких маленьких ресурсах, як кредитні спілки, є доступні для людей гроші, за які вони можуть забезпечувати своє господарство, підтримувати свій бізнес. Цю функцію сьогодні виконує кредитна кооперація.

— Який сектор економіки сьогодні найбільше користується підтримкою кредитних спілок?

— Малий бізнес і агросектор. Не йдеться, звичайно, про великі агрохолдинги, а наприклад, про невеликі приватні, сімейні ферми. Тобто люди, які займаються господарством вдома і виробляють товарну продукції та живуть із цієї діяльності. А це так важливо — давати самим собі раду. Без фінансової підтримки будь-яка справа далеко не піде. І тут кредитні спілки залишилися чи не єдиними структурами, які надають доступ до фінансових ресурсів, забезпечують ліфт до середнього класу людей, які мають підприємницький талант і готові ризикувати.

«ПОТРІБНА КАПІТАЛІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ КРЕДИТНИХ СПІЛОК»

— Сьогодні практично в усіх сферах економіки відбувається реформування. Чи потребують на законодавчому рівні зміни умов роботи для кредитних спілок? Яких?

— Якщо говорити про економічну самоорганізацію і створення фінансової бази, то слід сказати, що кредитні спілки повинні мати ширші можливості роботи на ринку. Ми маємо наразі дуже обмежений перелік послуг, доволі ризикований — кредитуємо лише фізичних осіб за рахунок залучених від них же коштів. За своєю природою, поле кредитування завжди є найбільш ризикованим. Тому законом треба розширити можливості роботи кредитних спілок. Варто їх розглядати як місцеві банки за прикладом Угорщини, Польщі, Литви чи Німеччини, де кредитна кооперація сьогодні — це потужна фінансова система, яка займає більше 30% ринку.

Також необхідно законом розширити для кредитних спілок базу членства і розширити спектр послуг, які вони можуть надавати. З моєї точки зору, всі громадські, релігійні організації, приватні підприємці та малі підприємства повинні мати право стати членом кредитної спілки та отримувати повний комплекс фінансових послуг. Тоді, якщо ми ще братимемо участь у платіжних системах, створюється реальна альтернативна банківській системі, тобто може поступово розширюватися конкурентне поле на фінансовому ринку, що дуже важливо для споживача.

Якщо держава дійсно хоче посилювати конкуренцію на фінансовому ринку, то почати необхідно із капіталізації об’єднаних кредитних спілок (формування другого рівня, який утворений кредитними спілками) — надати, я вважаю, внесок у розмірі близько 500 мільйонів гривень і використати для кредитування сімейних ферм, фермерських господарств, сприяння розвитку кооперативів на селі.

Таким чином виникає інструментарій, і ми вибудуємо систему знизу, отримавши згори фінансування і підтримку держави. До того ж ці гроші можна навіть повернути за 20—30 років. До того ж, ми не заперечуємо розвитку банків. І цей крок тільки може оздоровити ситуацію на фінансовому ринку загалом, запропонувавши споживачеві рівноцінні фінансові установи.

Але є одна умова. В системі не може бути жодної кредитної спілки, яка не входить у самоорганізовану структуру, без управління державою чи з мінімальним рівнем її втручання (це може бути модерування через субфінансування, встановлення контрольних фінансових нормативів тощо). Свобода та відповідальність — це те, за що ми, як українці, змагалися та відвойовували на Майдані Гідності. На цьому малому сегменті економічного життя нашої країни ми повинні взяти на себе повну відповідальність за ринок і тоді система стане міцною і безпечною. Адже, чи є хоча б один приклад сектору економіки, де було вдале регулювання з боку держави без появи корупції? Ні. Тому в демократичних країнах світу перевагу давно надали саморегуляції, самоконтролю та самовідповідальності.

Наприклад, в Угорщині кредитні спілки можуть поборотися за обслуговування бюджету місцевого рівня, їх сприймають як місцевий банк. Вони є учасниками різних платіжних систем. А в Німеччині кредитні спілки перетворилися на кооперативні банки. Це система, що має мінімальні відносини з державою. При цьому немає жодного кооперативного банку, який би не входив у цю структуру і де вона не мала б контролюючі і регулюючі права.

Чи можливо це в Україні? Так. Звісно, мені можуть заперечити, мовляв, ми просто перенесемо корупцію в саморегулюючі структури. Не заперечую, навіть саморегулюючі організації можуть мати прояви корупції. Адже це пов’язано з культурою людей, а також правилами організації роботи. Все залежить від того, на скільки вони візьмуть контроль у свої руки і дійсно стануть самовідповідальними. Тоді не буде на кого нарікати.

Майдан Гідності показав високий рівень самоорганізації та відповідальності, він проявив найкращі риси нашого національного характеру, прагнення змін, уміння жертвувати. А тому впевнений, що через свободу і відповідальність ми збудуємо міцну систему кредитних спілок в Україні, яка може стати навіть зразком для світу.

Детальніше про економічну самоорганізацію як національну ідею.