Експорт, який вбиває!

Новотроїцький район Херсонської області — типовий сільськогосподарський регіон України, до якого входять два селища міського типу і 42 сільських поселення.

Саме через цей район проходить надзвичайно складний відрізок дороги на шляху до Арабатської стрілки, де на сьогодні найбільш динамічно в Україні розвиваються туризм і рекреація. Дірки в покритті дороги діаметром «метр +». Для того щоб розійтись із зустрічним автомобілем, може знадобитись навіть повна зупинка. На превеликий жаль, це не є винятком — аналогічні проблеми існують, мабуть, в усіх регіонах.

У безпосередньому спілкуванні з місцевим населенням Новотроїцького району вкотре довелось емпіричним шляхом перевірити власні робочі теорії занепаду вітчизняної економіки та механізмів виходу з цієї непростої ситуації.

На моє просте запитання — чому у вас такі «вбиті» дороги — лунала банальна відповідь — бо немає грошей...

Сьогодні чільне місце в економіці району є вирощування на експорт зернових (пшениця, ячмінь, кукурудза), зернобобових (горох, соя) і технічних (соняшник, рапс) культур.

Відповідно, за такої моделі економіки відповідь про відсутність грошей на ремонт доріг є об’єктивною, адже з експортом сировини «експортується» й додана вартість!

Але, як відомо, економіка цього регіону не завжди була такою. Звідси виникає запитання — на чому раніше «заробляв» регіон? Насправді, структура вирощування сільськогосподарських культур у регіоні майже не змінилася. Проте, за словами місцевих жителів, і згідно зі статистичними даними, раніше в регіоні функціонували заводи й комбінати з виробництва комбікорму, борошна, олій тощо, де й перероблялися всі ці культури.

Наявність проміжних виробництв забезпечувала сталий розвиток м’ясомолочної галузі, виробництво пшеничного борошна, макаронних виробів та багато іншої готової продукції. Свого часу новотроїцька молочна продукція була не менш відомою, ніж зараз яготинська.

Внаслідок чи не повної переорієнтації виробництва зернових та олійних на експорт у Новотроїцькому районі фактично зруйновані роками налагоджені виробничі зв’язки в ланцюгах створення доданої вартості. Адже пшениця, кукурудза, ячмінь та шрот із насіння соняшнику є основними складовими комбікормів для відгодівлі великої рогатої худоби та переважної більшості інших свійських тварин, на чому тримаються тваринництво й харчова промисловість загалом.

Закономірним наслідком економічного занепаду регіону є відтік населення. Лише в районному центрі — смт Новотроїцьке — внаслідок втрати робочих місць, за офіційними даними, протягом останнього десятиріччя населення скоротилося майже на 15%, з 12,5 до 10,7 тис. жителів. І це при тому, що населення райцентрів зазвичай має властивість дещо поповнюватись за рахунок жителів довколишніх сіл.

Як бачимо, сировинна орієнтація перетворює колись забезпечені поселення на тінь себе колишніх. Більше того, вона руйнує будь-які перспективи використання їхнього ресурсного потенціалу в усіх галузях. Так, на території Новотроїцького району розташовані поклади глини (територія Громівської, Чкалівської, Олександрівської, Подовської сільських рад), які можуть використовуватися в будівельній індустрії; наявні вітрові коридори, придатні для будівництва засобів вітроенергетики і здешевлення електроенергії; на півдні район омивається затокою Сиваш, яка є таврійським аналогом Мертвого моря, затока багата сіллю, лікувальними грязями.

Таким чином, Новотроїцький район має весь потенціал активно розвивати не лише сільськогосподарську і харчову промисловість, а й виробництво будівельних матеріалів, енергетику, туризм і рекреаційні послуги.

Причини ж такого стану справ у Новотроїцькому районі також є типовими для всієї України — вітчизняна сировина стає дедалі більше спрямованою на експорт, тоді як переробні виробництва занепадають від її нестачі.

Нагадаємо, провідні позиції українського експорту посідають саме зернові культури — кукурудза, м’яка пшениця та ячмінь, які разом 2017 р. сягнули 15% всього товарного експорту країни. Всього ж сировинний експорт в Україні становить 70% валового експорту.

Так, в умовах політичної та економічної турбулентності експорт сировини стає дедалі більш поширеним видом діяльності: виростив/викопав — експортував. Це швидкі й відносно легкі гроші. Проте, коли така тенденція стає загальнонаціональним трендом (у загальному експорті дві треті — це сировина), виникає низка системних проблем, а саме деіндустріалізація економіки, загострення дефіциту платіжного балансу, збільшення зовнішніх запозичень, скорочення зайнятості, зниження купівельної спроможності та, як наслідок, еміграція працездатного населення.

Відповідно, для упередження зазначених негативних явищ потрібна нова економічна політика, спрямована на реіндустріалізацію та модернізацію національної економіки, що й забезпечить робочі місця і добробут населення.