Експортери без кордонів

Тавро «сировинного придатку» приклеїлося до нашої держави одразу ж після розпаду СССР. І хоч вголос про образливий статус висока європейська дипломатія Україні ніколи не говорить, але це відчувається в діях закордонних інвесторів. Більшість із них охоче інвестує у вирощування рапсу, пшениці, кукурудзи. Потім все це інвестори дешево скуповують та вивозять на світові торговельні майданчики, де ціна на український агропродукт зростає в декілька разів. Нинішня ж банківська криза змушує європейців ставати ощадливішими та шукати шляхів зменшення своїх виробничих витрат за рахунок дешевших виробництв в інших країнах. І Україна може скористатися цією ситуацією, щоб відкрити нові ринки збуту на європейському ринку для продукції свого малого та середнього бізнесу.

Підтвердження цьому — доволі пристойні показники життєдіяльності «середнячків» за кордоном. На фоні нокаутованих кризою металургійних та хімічних промислових гігантів вони змушують замислитися над їхньою подальшою роллю в економічному становленні країни. Звичайно, що середній бізнес-прошарок не стане новою ударною експортною силою України, яка зможе щомісяця приносити країни мільярди доларів. Але у довгостроковій перспективі вихід на нові ринки саме малого бізнесу дозволить суттєво оновити бізнес-імідж України.

«Середні та малі підприємства можуть вийти і виходять сьогодні на європейський ринок. Особливо їх багато у секторі надання туристичних, транспортних, фінансових послуг, у програмуванні та створенні програмного забезпечення. Для України тут існують конкурентні переваги», — ділиться з «Днем» своїми спостереженнями економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. Конкурентні переваги — це дешевша робоча сила та доступ до спеціалізованих інтелектуальних ресурсів. При добре продуманій державній політиці це дозволить «переплюнути» навіть світових лідерів з надання аналогічних послуг, впевнений експерт.

У перспективності українських «малюків» та «середнячків» особисто переконався керівник проекту ЄС «Підтримка розвитку ділової спроможності українських малих та середніх підприємств — міжнародний аспект» Кен Накбар. «Ми шукали сектори, в яких малий та середній бізнес у довгостроковій перспективі зможе конкурувати на міжнародному ринку й за ціною, і за якістю», — говорить він. Шукали, шукали — і знайшли їх у машинобудівному, деревообробному та ІТ секторах. Значна частина такого дрібного та середнього бізнесу зосереджена у Харківській, Львівській та Київській областях.

За допомогою чого вітчизняні дрібні та середні виробники збираються «завоювати» частину європейського ринку, «Дню» розповіли бізнесмени з Харківщини. Так, за словами технічного директора ЗАО «Реммашстрой» Володимира Дмитерка, працювати на внутрішньому ринку сьогодні дуже важко. «Які перспективи з розвитку машинобудування на українському ринку? Важко сказати. І чи є те машинобудування взагалі? Скоріше за все — це якісь поодинокі випадки високотехнологічного авіаційного, енергетичного виробництва чи виготовлення устаткування», — розповідає він. Через це підприємство активно шукає виходи на закордонних споживачів, для яких його продукція навіть за умови кризи коштує не менше ніж на 50% дешевше за європейські аналоги. «Попит зріс на нашу продукцію (промислова гідравліка). І це пов’язано з економічною кризою. Європейські виробники намагаються знизити свої витрати і перенести виробництво у регіони, де дешевша робоча сила, сировина. В такому випадку Україна має непоганий шанс отримати фінансовий зиск від цього», — додає Дмитерко.

А от харківському «Інженерному бюро Авіаційного інституту» не боятися кризи дозволяє унікальна виробнича спеціалізація, розповідає виданню головний інженер підприємства Григорій Черепащук. Бюро спеціалізується на виробництві високотехнологічного зважувального та випробувального обладнання для авіаційної промисловості та залізничного сектору. Це допомогло швидко наростити продажі до Євросоюзу, Росії та на внутрішній ринок. Особливо багато клієнтів серед авіаційних компаній, адже у галузі почало діяти нове положення про необхідність центрування та зважування літаків перед польотом, говорить головний інженер Бюро.

Менше пощастило підприємству «Тандем», яке виробляє обладнання для охолодження та розливу напоїв, меблів для кафе, барів та ресторанів. За словами його генерального директора Олега Ільгова, зараз на Україні «ніхто нічого не замовляє». Рятують підприємство тільки замовлення з Росії.

На запитання кореспондента «Дня», чи розраховують підприємці у часи економічної скрути на допомогу держави, більшість відповіло, що ні. «Тут і в нормальних умовах отримати ці кредити неможливо, — зізнається один з бізнесменів на правах анонімності. — А плюс до всього перевірками всі тиснуть, всі хочуть грошей».

Про факти вимагання сплати податків наперед знають у Держкомпідприємництві. За словами заступника голови відомства Світлани Свищевої, на податковий прес скаржаться підприємці лише двох західних областей, одна з яких Івано-Франківська. Стосовно отримання державних кредитів, то за словами заступника, цим питанням опікується Фонд підтримки підприємництва, в казні якого сьогодні накопичено 12 мільйонів гривень. У Держкомпідприємництві визнають, що сума невелика, але її вдалося збільшити завдяки співпраці Фонду з «Укрексімбанком». Так, з січня ці дві установи почали кредитування малого та середнього бізнесу наполовину. Спокуслива пропозиція цього проекту полягає в тому, що підприємство може взяти кредит від 250 тисяч гривень під 17,5—18% річних. Але скористатися державними грішми все одно можуть лише обрані. Для отримання кредиту потрібно пройти певний відбір та надати державним установам гарантії повернення грошей у вигляді застави. А чи багато підприємств здатні на таке в нинішніх умовах?

В регіонах ситуація з кредитами ще гірша. Регіональні фонди підтримки підприємництва наполовину фінансуються державою та облрадою. Якщо рік за рік облраді вдається нашкребти 300—500 тисяч гривень на ці цілі — просто чудово.

Державні кредити — це добре, вважає Жолудь. Але було б краще, якби до просуванням українського продукту за кордоном нарешті підключився «Укрексімбанк». За своєю природою саме експортно-імпортні банки видають довгострокові кредит своїм підприємствам за кордоном для запуску нових виробничих проектів, а також кредитують покупців інших країн для придбання продукції зі своєї країни. Так робить, наприклад, США. «На жаль, останні шість-сім років «Укрексімбанк» працює як звичайний комерційний банк», — підсумовує Жолудь.