Енергоспрут повертається?
Запорізький абразивний комбінат замість погашення боргів за електроенергію перед «Запоріжжяобленерго», пред’явив позов (!) до енергопостачальної компанії про відшкодування у п’ятикратному розмірі частини власного боргу. Формулювання у позовній заяві, звісно, виглядає інакше. Але фахівці запорізької енергопостачальної компанії саме так розцінюють суть претензій з боку одного з найбільших своїх боржників — абразивного комбінату.
Складається враження, що операції з усе ще не забутих адресних постачань атомної електроенергії за умов лояльності служителів Феміди із запорізького обласного господарського суду дозволяють абразивщикам розраховувати на чудеса. Можна, наприклад, перекласти відповідальність за недопоставлену комбінату електроенергію з «Енергоатому» на «Запоріжжяобленерго», можна винести судовий вердикт при відсутності відповідача — запорізької енергокомпанії, можна не платити за електроенергію і одночасно розгортати інформаційну кампанію в ЗМІ проти «монополіста — обленерго». Керівник Запорізького абразивного комбінату Анатолій Береза останнім часом так часто з’являється на телеекранах, що це перетворює його ледве чи не на фігуру знакову, політичну. І вимальовується отакий образ потерпілого споживача-борця з монополістами-енергопостачальниками, які вперто не бажають давати електроенергії «скільки треба» та перешкоджають благополуччю комбінату.
У самому ж обленерго суть останнього конфлікту з абразивним комбінатом пояснюють просто. У січні-лютому цього року комбінат мав намір повністю забезпечити себе адресним постачанням електроенергії «Енергоатому», про що й уклав з атомщиками відповідний договір. Однак держпідприємство «Енергоринок», яке є оптовим торговцем електроенергією, не відпустило «Енергоатому» з ринку необхідний для абразивного комбінату об’єм електрики. Чи то ставлення до офіційно заборонених адресних постачань протягом останнього року було дуже вже недвозначним, чи то «Енергоатом» перебрав «ліміт» державних збитків від адресних постачань — причину назвати важко. Однак ДП «Енергоринок» наприкінці лютого відмовилося підписати з абразивщиками та «Енергоатомом» акт звірки з необхідною кількістю електроенергії, а, отже, факт купівлі-продажу електроенергії у повному обсязі не відбувся.
Згідно з правилами роботи на роздрібному ринку електроенергії та фізичними законами, недопоставлені «Енергоатомом», але використані комбінатом у лютому 100% електроенергії, не могли з’явитися з повітря. Електроенергія надійшла мережами від обласної енергопостачальної компанії, яка внаслідок свого монопольного становища зобов’язана її постачати всім без винятку споживачам на своїй території, якщо у них через будь-яку причину немає можливості отримати електроенергію в повному обсязі від іншого постачальника.
У Запорізькій області такою компанією є ВАТ «Запоріжжяобленерго», а отже оплата 100% спожитої абразивщиками електроенергії належала йому. Можливо, абразивний комбінат і виконав би свої зобов’язання, але...
Хазяїн комбінату — компанія із 100-відсотковим іноземним капіталом. «Брінкфорд», як відомо з численних газетних публікацій, має досвід довготривалої співпраці з «Енергоатомом». Чи то за звичкою, чи то з інших причин, але власники абразивного комбінату не захотіли платити за електроенергію «Запоріжжяобленерго», а побажали отримувати її у «Енергоатома» за взаємозаліком. У результаті «Запоріжабразив» з регіональною енергокомпанією не розрахувався.
Що залишалося робити «Запоріжжяобленерго»? Реакція енергокомпанії була цілком логічною: обмежити у березні на 30% постачання електроенергії комбінату. Що, до речі, цілком узгоджується з чинним законодавством, яке забороняє обленерго безкоштовно відпускати споживачам електроенергію. Однак Запорізький абразивний комбінат у відповідь вирішив по- своєму, пред’явивши обленерго позов на п’ятикратний розмір вартості недоотриманої електроенергії.
Дивно, але позицію «Запоріжабразиву», що перечить законодавству, було підтримано запорізьким обласним господарським судом. На думку практикуючих юристів, суд задовольнив позов комбінату до енергокомпанії з порушеннями процесуальних норм і законодавства. Експерти спантеличені причинами такого судового підходу, а деякі з них навіть пригадали про родинні зв’язки у високих судових інстанціях народного депутата, ім’я якого чутки наполегливо зв’язують з компанією «Брінкфорд». Ну, звісно, це все — чутки....
Зіткнувшись з позовом на 38 млн. грн., керівництво «Запоріжжяобленерго» занепокоїлося. Причому неспокій наростав, оскільки всі апеляційні скарги енергопостачальної компанії мали властивість «зникати» у судових кабінетах. Турбуватися було через що ще й тому, що позов на 38 млн. грн. підвів компанію, контрольний пакет якої належить державі, до межі банкрутства. Позов додався до негативної — понад трьохсотмільонної різниці між дебіторською та кредиторською заборгованістю «Запоріжжяобленерго». І все це — на фоні урядової вимоги реструктурувати борги за електроенергію сільськогосподарських підприємств, на фоні 33 млн. грн. торішніх збитків компанії і при наднормативних втратах електроенергії в мережах понад 18%. Ситуацію посилюють надмірно низькі тарифи на передачу електроенергії, що не дозволяють покращити становище справ у компанії, а також заборгованість 40 мільйонів гривень за електроенергію найбільшого абразивного комбінату перед «Запоріжжяобленерго».
Тривога енергопостачальників вилилася у лист голови правління «Запоріжжяобленерго» Валентина Гринька на ім’я прем’єр-міністра Анатолія Кінаха, у якому виконавчу владу країни було попереджено про реальну загрозу банкрутства енергопостачальної компанії у найбільшому — третьому за величиною індустріальному регіоні країни.
У «Запоріжжяобленерго» вважають, що за нинішнього фінансово-економічного становища компанії проведення аукціону з розпродажу її майна — всього лише питання часу. Тим більше, якщо ініціатором справи про банкрутство виявиться Запорізький абразивний комбінат, яким керує «Брінкфорд». Створюється враження, що для цієї компанії більш звичним є не нормативно-правове поле, а поле чудес. Ні «Брінкфорду», ні Запорізькому абразивному не можна дорікнути у невмінні «оптимізувати» витрати та «максимізувати» дивіденди.
Безумовно, ідеологічно вигідніше проспонсорувати широко відомі «Таврійські ігри», ніж оплачувати спожиту електроенергію. Проте спонсорство «Таврійських ігор» — не головна «візитка» компанії. Оскільки фірму «Брінкфорд», як і створену нею компанію «Торговий дім», представляти не треба. У рекламі вони потреби не мають. Про посередницькі заслуги «Брінкфорда» в області постачання ядерного палива на українські атомні станції громадськість було поінформовано достатньо. Причому компанії не довелося нести жодних витрат на рекламу. У активному висвітленні діяльності «Брінкфорда» досягло успіху контрольно-ревізійне управління Мінфіну, цікаві матеріали якого журналісти передавали з рук у руки.
Заслуги «Брінкфорда» перед Вітчизною, як і наочні методики «максимізації прибутку», вражали. Щоб їх пригадати, досить погортати підшивки газет річної давності. Безвідсоткова та необмежена передача «Енергатомом» до рук «Брінкфорда» векселів споживачів електроенергії на сотні мільйонів, з яких виявилася реалізованою тільки незначна частина. Сотні мільйонів втрат «Енергоатома» від здешевлення гривні, коли активи атомної енергокомпанії зависали на рахунках «Брінкфорда» та споріднених йому структур. А коли «Брінкфорд» і його партнери (наприклад, кіпрська оффшорна компанія Darill Holding Limited) вирішили допомогти з вивозом із України відпрацьованого ядерного палива, «Енергоатом» виплатив посередникам у вигляді винагород, компенсацій та пені суму, що у 3,2 раза перевищує вартість самих послуг із вивозу.
Звичайно, це знову можна вважати версією: недержавна фірма «Брінкфорд» мала могутній вплив на державну компанію «Енергоатом», яка виробляє майже половину електроенергії в країні. Стовідсотково рентабельний «Енергоатом» опинився в мільярдних збитках, а атомні станції зупинялися, втрачаючи останні запаси ядерного палива.
Однак не встигли пожовтіти сторінки газетних серіалів, як «Брінкфорд» знову привернув до себе увагу. «Брінкфордів шнур» затягується все тугіше, і державна компанія «Запоріжжяобленерго» поки звертається за допомогою до державних посадових осіб та об’єктивності суддів. Причому, «Запоріжжяобленерго» вимагає гроші за електроенергію з абразивного комбінату не для власної кишені. Ці кошти надійдуть на розподільний рахунок енергоринку і будуть використані на оплату палива для електростанцій, на виплату пенсій і стипендій з бюджету. Ці гроші дозволять компанії забезпечити 100% розрахунки за електроенергію, чого так настирливо домагався уряд останнім часом.
Можливо, всього перерахованого досить, щоб енергопостачальників почули в уряді? І навіть той віце-прем’єр, який чомусь не сприймає аргументи енергетиків.
