Фермерів вчитимуть... бізнесу

Міністерство аграрної політики та продовольства за участю широкої громадськості працює над створенням єдиної комплексної стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій України на 2015 — 2020 роки. Нині йде процес консультацій в рамках розробки цієї стратегії, яка, за словами заступника міністра Владислави Рутицької, описуватиме майбутнє аграрної галузі нашої країни. Тож один із очільників галузі виявив інтерес до засідання робочої групи №4 (загалом в системі міністерства їх створено 24), що накреслює напрями реформи аграрної освіти, керуючись, зокрема й Коаліційною угодою, яка ставить завдання розвивати професійну освіту, відновлювати або створювати заново середню спеціальну.

Слід сказати, що завдання, поставлені перед групою, — не з легких. Річ у тім, що в лютому цього року сільськогосподарську освіту, яка до цього була підпорядкована Мінагропрому, передали, згідно із законом про вищу освіту, у відання міністерства освіти та науки. Тож відповідні навчальні заклади наразі перебувають у досить складному для них перехідному періоді. Як зазначається в документах групи, існує розрив між наданням освітніх послуг і потребами аграрного сектору. Випускникам бракує практичних знать і навичок, їхня освіта занадто теоретична. Роботодавці скаржаться, що випускників доводиться навчати їхній професії вже на робочому місці. Водночас наукова діяльність аграрних вишів і коледжів відстає від світової практики.

І не випадково це засідання відбувалося в приміщенні Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ) — одному з найкращих навчальних закладів України, де готуються фахівці найвищої кваліфікації, зокрема для провідних українських (та з іноземними інвестиціями) аграрних компаній. Про досвід організації їхнього навчання членам групи докладно розповіла президент МІМу і керівник цієї групи Ірина Тихомирова. Зокрема вона наголосила, що лекції в інституті читають також і найкращі фахівці з-за кордону, а навчальну практику студенти проходять у розвинених країнах, де мають можливість ознайомитися з сучасними досягненнями та виробничим досвідом.

Директор Іллінецького державного аграрного коледжу з Вінниччини Василь Пиндус, скориставшись присутністю заступника міністра, запитує, чому на сайті міністерства так мало інформації про підтримку малого та середнього бізнесу на селі. І пояснює: «Молоді фахівці, яких ми готуємо, в місто не поїдуть, їм треба працювати на селі, а сьогодні ми спостерігаємо таку динаміку: через утворення великих холдингів (які мають по 300 гектарів землі й більше), земля обробляється вахтовим методом ліченими людьми, тоді як місцеві селяни залишаються без роботи. Останні їдуть на заробітки до інших країн, сім`ї розпадаються. А діти тих людей, які в нас навчаються, не отримують робочих місць, на які вони розраховували». «Тенденція до зростання холдингів не спадає, а маленькі господарства страждають, закриваються, бо підтримки ані від банківської системи, ані від держави немає», — говорить директор. Він просить керівництво галузі якось підтримати малий і середній аграрний бізнес, щоб він міг розвиватися.

Рутицька говорить, що «повністю поділяє такі перестороги», і розповідає, що серед груп, які працюють над аграрною стратегією, є група, що зосередилася на проблемах підтримки малих і фермерських господарств, і просить освітянина ознайомитися з концепцією, розробленою цією групою. Вона наголошує, що «пріоритетом не тільки міністерства, а й усієї країни є зараз зміцнення маленьких і середніх фермерських господарств і те, щоб люди залишалися в селах».

 «Справді, є великі компанії, успішні на світових ринках, — продовжує заступник міністра (вона працювала раніше в такій компанії), — які підтримують статус нашої країни як експортера номер один, два.., чотири в галузі зернових — основних продуктів, які ми виробляємо. Але на сьогоднішній момент приймається низка дуже важливих законів, що забезпечать децентралізацію, а це краща можливість ефективного управління місцевими органами самоврядування». Вона говорить також про майбутній ефективний закон про малі та середні сільські господарства, про законопроект щодо локальних ринків... Нагадує, що стратегією розглядається питання земельної реформи, прозорого земельного законодавства, яке охоронятиме права малих та середніх фермерів. За словами Рутицької, одна з груп, які готують стратегію, піклується доступом до фінансів, новими фінансовими інструментами, які зможуть застосовувати в Україні як вітчизняні, так і міжнародні банки.

Останнє твердження викликало репліку директора Липковатівського аграрного коледжу (Харківшина) Миколи Таркана. Він стверджує, що його господарство могло б дати колезі з Вінниччини, а вірніше його коледжу, безвідсотковий кредит. І він не розуміє, як може існувати аграрний університет, у якого на фермі лише 30 корів. «Це не ферма, це — зоопарк, — зазначає освітянин і наводить приклад, що в корів буває до 30 видів маститів. — Чи можна за кілька років навчання освоїти їхнє лікування? У нас в коледжі тисячне поголів`я. Але як важко його утримувати, бо потрібна також і земля, де вирощуються корми. А до нас прийшли рейдери, які вирішили, що нашому колективу земля не потрібна...»

Фермер, вчений і громадський діяч, Віталій Львов підкреслює значення ухваленого українським парламентом у першому читанні законопроекту про сімейні фермерські господарства, який відкриває дорогу для розвитку фермерського руху. Він також наголошує на тому, що саме випускники аграрних коледжів можуть поповнювати ряди фермерів. «Це ті стандарти, які працюють в Європі», — наголошує Львов. Він називає розробки четвертої, освітньої, групи з розробки стратегії агросектору «соціальним замовленням, вказівкою щодо того, яким має бути зараз фахівець, що працює в агросекторі». Звертаючись до Тихомирової, він висловлює побажання, щоб серед випускників МІМу були не тільки працівники таких великих компаній, як «Астарта», а й фермери. Президент МІМу погоджується з цим. Вона викладає висновок групи, яку вона очолює: аграрна освіта без розвитку села неможлива.

Трохи інші проблеми — у великих господарств. Представники агрохолдингу «Кернел» виявляють бажання брати участь у формуванні професійно-освітніх програм аграрних навчальних закладів. Вони хочуть перенести в аграрну освіту досвід промислових підприємств, які вже з перших курсів добирають для себе здібних студентів і беруть участь у їхньому навчанні за власними навчальними програмами та планами. Вони також зазначають, що така форма освіти — дуже вигідна студентам. Адже таким чином їм гарантуються робочі місця після закінчення вишу.

Група Тихомирової має свої рецепти реанімації аграрної освіти. Зокрема вона пропонує розробити й ухвалити закон про приватні фонди на користь вишів, а також про позики студентам і механізми їхнього повернення, які могли б стати інструментами для фінансування аграрної освіти. Члени групи вважають, що налагоджена за європейськими принципами вища та середня аграрна освіта здатна розв`язати демографічні проблеми села. І працюють над цим.