Формула аграрної справедливості

Тривалий час у окремих країнах ЄС (зокрема, у Чехії та Бельгії) не припиняються бунти фермерів, які отримали назву «молочних». Вимоги в селян одні — збільшення цін на вироблену продукцію. Нещодавно в чеському місті Брно відбулася зустріч міністрів сільського господарства нових країн Європейського Союзу, які, в тому числі, обговорювали й дане питання. Одночасно тут проходив і конгрес неурядових сільськогосподарських організацій країн, що останніми поповнили ряди ЄС, а також чергове тридцять четверте засідання Вишеградської четвірки аграрних палат Чехії, Польщі, Словаччини й Угорщини, які теж торкалися наболілих питань аграрної політики. Асоційованим членом цієї четвірки є й Аграрна палата України (до цього Національна сільськогосподарська палата України). Її представники брали участь у згаданих заходах у Брно. Про деталі засідання аграрних палат «День» розмовляв з президентом Аграрної палати України Дмитром Березовським.

— Дмитре Євгеновичу, розмова, що вели між собою високопосадовці аграрного сектору Європи, як засвідчує прийнята декларація, велася не лише навколо молочного питання, а й інших проблем. Яких саме?

— Заходи в Брно засвідчили, що аграрна політика країн Європейського Союзу вимагає не лише консолідації громадських і урядових структур в період світової кризи, а й перегляду підходів до розвитку аграрного сектору в країнах, що кілька років тому стали членами ЄС. Фермери даних країн почувають себе, якщо не другосортними, то в усякому разі обділеними в субсидіях, дотаціях, субвенціях зі сторони Європейського Союзу. Про це представники аграрних палат даних країн уже не одноразово говорили на різних зустрічах в рамках COPA-COGECA. Це — головний представник і спікер сільськогосподарського кооперативного та фермерського руху в Європі. Хоча ця структура й громадська, але досить таки авторитетна і впливова в Європейському Союзі. Саме вона й зініціювала проведення Міжнародного конгресу неурядових сільськогосподарських організацій країн східної Європи. Але до нових членів ЄС приєдналися і старожили, країни, які уже давно є його членами, зокрема, Австрія, Франція, Німеччина, Нідерланди. Представники цих країн виявили солідарність і, по суті, розділили тривогу новачків.

— У чому конкретно полягають розбіжності і що сьогодні найбільше хвилює фермерів нових країн ЄС?

— По-перше, ситуація з цінами на молоко. 40 євроцентів, а це 4 гривні за кілограм, виробників молочної продукції не влаштовує. А що тоді говорити про наших селян і фермерів, для яких сьогодні 1,2 — 1,5 гривні за літр є благом. Чимало переробників навіть по 90 копійок не хочуть платити. Оце конкретна відповідь тим, хто ще сумнівається у перевагах, що їх мають фермери країн ЄС у порівнянні з нашими. Другий, і головний чинник, про який уже тривалий час говорять фермери Польщі, Чехії, Словаччини, Литви і т.д., це значно нижчі, ніж у країнах Західної Європи, субсидії і субвенції. Скажу для порівняння, якщо фермери Німеччини на кожен гектар ріллі отримують більше 200 євро, то польські — 67, чеські — 48. Причому ця дискредитація, як заявляють представники аграрних палат Вишеградської четвірки, запрограмована і на майбутнє. Наприклад, передбачено, що у 2013 році дотації на гектар будуть становити, наприклад, для Польщі — 400 євро, для Чехії — 446, а для Німеччини — 691, Австрії — 802 євро на гектар. Велика різниця. А її, на думку президента сільськогосподарської палати Чехії Йана Велеба, який головував на засіданні, не має бути. Саме цього й домагаються і представники неурядових організацій, і державних структур країн-нових членів ЄС. Так само не влаштовує всіх і політика по квотах, зокрема, по молоці, що в умовах економічної кризи ставить сільське господарство, передусім молочну галузь, у скрутне становище. Словом, фермери й кооперативи домагаються справедливості. Причому на цілком законній основі. Адже при вступі в ЄС кожна країна підписувала відповідний контракт і домагається його виконання. Вони прямо заявляють, що не може бути привілейованих членів.

— І до чого ж домовилися?

— Прийнята на Міжнародному конгресі Декларація складається із шести пунктів і досить жорстка та конкретна. У своєму зверненні до ЄС учасники конгресу, а це представники 13 країн, в тому числі й Україна, вимагають негайно вжити всіх можливих засобів для підтримки і збалансованості європейського молочного ринку. Вважають, що необхідно тримати під контролем цінову політику на всьому ринку продовольства, а також збалансувати в розумних межах субсидії для виробників молока в старих і нових країнах ЄС, підтримати збільшення загального поголів’я молочного стада з 2010 та збільшити субсидії з 3,5% до 5%. Слід також зменшити квоти на виробництво молока до того часу, поки не стабілізується молочний ринок, і ввести такі ціни на молочну продукцію, які б були вигідними для усіх — виробників, переробників, споживачів.

Саме такої одностайності й рішучості не вистачає нашим українським партнерам, які працюють на молочному ринку. Маємо вкрай критичну ситуацію у галузі, у якій виробник продукції знаходиться у найгіршому становищі, якщо не у ганебному. Він вважається сировинним придатком, хоча в так званому молочному ланцюжку стоїть першим. Але дотації і субсидії з державного бюджету до нього практично не доходять. Тому що нікому відстоювати права виробників молока. У переробників є своя Асоціація і вона досить таки активно захищає інтереси переробних підприємств.

— Так чому ж Аграрна палата України не може взяти на себе роль захисників прав селян і фермерів, які виробляють сьогодні до 80% молочної продукції?

— По-перше, Аграрна палата все робить для того, щоб виробник мав безперешкодний доступ не лише на молочний ринок. Зокрема, вже більше трьох років виступаємо за необхідність негайного створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, для чого розробили окрему програму. Але це крапля в морі. І, на жаль, у парламенті ніяк не дійде черга до прийняття змін до Закону «Про сільськогосподарську кооперацію», бо у старій редакції ряд положень гальмують розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. По-друге, у фермерів є своя громадська організація — Асоціація, яка теж щось робить у цьому напрямку. Тож в тому й причина, що кожна громадська структура сама по собі захищає тільки свої корпоративні інтереси. Таке, до речі, було в свій час і в Польщі. Але коли зайшла мова про можливості вступу до ЄС, полякам сказали, що у сільськогосподарській комісії хочуть мати справу з однією організацією. Сьогодні інтереси польських фермерів і переробників сільськогосподарської продукції у COPA-COGECA представляє Національна рада польських сільськогосподарських палат. Теж саме і в інших країнах. А у нас кожен собі гетьман.

— А яку пропозицію внесла Аграрна палата України на останніх міжнародних заходах?

— Дуже суттєву. Справа в тому, що за всі роки незалежності до нашої країни для розвитку аграрного сектора було спрямовано з бюджету ЄС приблизно 150 мільйонів євро у вигляді безповоротних грантів. Куди конкретно, на які проекти були спрямовані ці кошти? Ніхто не скаже. Тому закономірно, що, коли ми сьогодні говоримо у ЄС про фінансову допомогу, нас не хочуть слухати. Хоча в тому, як використовувалися кошти, є доля вини і з боку спеціальних сільськогосподарських структур Європейського Союзу, які не слідкували за тим, як використовувалися гроші. Тому в прийнятій резолюції є пункт, яким передбачено суворий контроль за використанням коштів у аграрному секторі України з боку громадських організацій і, зокрема, Аграрної палати України.

Якщо ми хочемо, щоб нас чули у Європі, маємо говорити там одним голосом, а не хором. Інакше ніхто нас не почує. Тобто треба об’єднуватися і створювати одну всеукраїнську аграрну громадську організацію для просування і захисту наших національних інтересів не лише на Європейському континенті.